WWW.LIB.KNIGI-X.RU
БЕСПЛАТНАЯ  ИНТЕРНЕТ  БИБЛИОТЕКА - Электронные материалы
 

Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |

«МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ, НАУКИ И МОЛОДЕЖИ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ ФГБУЗ ВПО «НОВОСИБИРСКИЙ ГОСУДАРСТВЕНЫЙ ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ» УО «БАРАНОВИЧЕСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ» БЕРДЯНСКИЙ ...»

-- [ Страница 8 ] --

1. Габовский А. Мастерский класс / А. Габовский // Евпаторийская здравница. – 1980. – 165. – 4 с.

2. Корабленко Т. Дорога в большой спорт начинается в детстве / Т.Кораб-ленко // Крымские известия. – 2005. – 132. – 7 с.

3. Овсиенко И. «Ритм» в ритме времени / И. Овсиенко // Евпаторийская здравница. 1990. – 118-119. – 7 с.

4. Питч А. Состязание юных / А. Питч // Евпаторийская здравница. – 1988. – 9. – 3 с.

5. Пономаренко Г. Спартакиада финишировала / Г. Пономаренко // Евпаторийская здравница. – 1988. – 15-16. – 7 с.

6. Романова В. Приглашает дворец спорта / В. Романова // Евпаторийская здравница. – 1974. – 40. – 1 с.

7. Северинов С.С. Евпатория-курорт: Путеводитель-справ. /Северинов С.С., Ягупов В.Т.– Симферополь: Таврия, 1985. – 112 с.

8. Теслев Ю. За кубок клуба / Ю. Теслев // Евпаторийская здравница. – 1988. – 19. – 4 с.

9. Шелест В. Тренер. Учитель. Друг / В. Шелест // Евпаторийская здравница. – 2006. – 37. – 3 с.

–  –  –

Постановка проблемы. Значение сенсорного развития в раннем детстве трудно переоценить, так как этот период наиболее благоприятен для совершенствования деятельности органов чувств, накопления представлений об окружающем мире. Чем меньше ребенок, тем большее значение в его жизни имеет чувственный опыт, эффективным средств обогащения которого являются дидактические игры. Соединение обучающей задачи, наличие готового содержания и правил дает возможность воспитателю более планомерно использовать дидактические игры для сенсорного развития детей раннего возраста.



Анализ изученности проблемы. Сенсорное развитие детей раннего возраста рассматривали такие выдающиеся российские педагоги А. В. Запорожец, Н. П. Сакулина, Е. И. Тихеева, А. П. Усова и украинские исследователи Л. В. Артемова, З. П. Дорошенко, Н. В. Малиновская, Т. И. Пониманская, И. Е. Светлова, С. В. Трикоз. Авторами системы дидактических игр являются известные педагоги и психологи: Л. А. Венгер, В. Н. Аванесова, М. Монтессори, Ф. Фребель Цель статьи: рассмотреть дидактическую игру как средство сенсорного развития детей раннего возраста.

Изложение основного материала. В. А. Сухомлинский образно сказал об игре «…это огромное светлое окно, через которое в духовный мир ребенка вливается живительный поток представлений понятий об окружающем мире. Игра

– это искра, зажигающая огонек пытливости и любознательности» [6, с. 48].

Дидактическая игра – это игра, направленная на формирование у ребенка потребности в знаниях, активного интереса к тому, что может стать их новым источником, совершенствование практических умений и навыков. В дошкольной педагогике дидактические игры с давних пор считались основным средством сенсорного развития: знакомство с формами, величинами, цветами, пространственными представлениями, звуками. Дети учатся различать свойства предметов в процессе действий c ними, получая первичные представления об окружающем предметном мире (Т. И. Пониманская [4, с. 355–357]).

Л. А. Венгер указывает, что дидактические игры должны постоянно, по мере освоения детьми игровых возможностей и роста жизненного опыта, открывать для них новые возможности, нести новую информацию, являться средством применения новых знаний на практике [1].

Как игровой метод обучения дидактическая игра предстает в двух видах:

1) собственно дидактическая игра – основывается на автодидактизме (самообучении) и самоорганизации детей.





2) игра-занятие, в которой ведущая роль принадлежит воспитателю.

Наиболее эффективное освоение знаний и умений происходит в практической деятельности. С. Л. Новоселова обращает внимание, что дидактические игры должны широко использоваться в раннем возрасте: на занятиях, на прогулках, в ходе режимных процессов [2]. В ходе игр воспитатель учит детей обращать внимание на свойства и качества предметов, устанавливать тождества и различия, ориентируясь на слова «такой», «не такой», «одинаковые», «разные». При этом важно, прежде всего добиваться ориентировки и понимания, требуя проговаривания. По мнению автора [3], интерес ребенка раннего возраста к игре во много определяется яркостью, эмоциональностью, новизной игрушек и дидактических пособий. В связи с этим необходимо иметь для организованных игр и занятий специальные комплекты игрового материала, которые не находятся в группе в постоянном пользовании детей, а хранятся в игротеке детского сада и приносятся в день проведения игры. В этом случае даже знакомые игрушки дети воспринимают с интересом.

По мнению С. Н. Фетисовой, простота и доступность использования дидактических игр, их эстетичность, приятные дидактические ощущения от пособий, интересуют детей раннего возраста и позволяют в легкой игровой форме формировать или закреплять у них определенные знания и представления [7, с.24].

Специально подобранные дидактические игры обогащают опыт использования сенсорных эталонов, совершенствуют общую и мелкую моторику, умение различать предметы по цвету, форме и величине.

Дидактические игры обогащают чувственный опыт ребенка, обеспечивают развитие восприятия. Например, разбирая и собирая пирамидку, подбирая парные картинки, ребенок учится различать и называть признаки (цвет, форму, величину) предметов. Развитие сенсорных способностей в дидактической игре происходит вместе с развитием логического мышления и умение выражать мысли словами, ведь для решения игровой задачи ребенку приходится находить характерные признаки предметов и явлений, сравнивать, группировать, классифицировать их, делать выводы, обобщения. Играя с дидактическими игрушками, природным материалом, картинками ребенок активно учится различать цвета, формы, величины, начинает замечать и оценивать их. Интересная дидактическая игра вызывает положительные эмоции, улучшает самочувствие.

Постоянное развитие самостоятельных дидактических игр невозможно без наличия достаточного количества игрового материала. Как отмечает Т. И. Пониманская, с помощью дидактических игрушек происходит формирование представлений о предметах, усваиваются знания об их свойствах и качествах, цвете, форме, величине. Дети определяют и называют эти свойства, сравнивают предметы, находят сходства и различия, то есть производят умственные действия [4, с. 356]. Так в процессе самостоятельной деятельности, ребенок, играя со сборной матрешкой, соотносит между собой детали одежды куклы (сарафана, кофточки и пр.), в значительной мере ориентируясь на их цвет. Действуя со строительным материалом, дети овладевают умением учитывать форму и величину предметов; играя с кубами-вкладышами, они закрепляют умение соотносить объекты по величине. Дети накапливают сенсорный опыт, накладывая кубик на кубик. Таким же образом ребенок учитывает величину колец при нанизывании их на стержень пирамидки.

М. Монтессори выдвинула определенные требования к подготовке игровой обстановки: материал следует располагать на разных, но видных доступных ребенку местах, чтобы дети не сталкивались и не мешали друг другу, могли тщательно воспринимать предметы глазами, ощупать руками, подействовать с ними [5, с. 143-145]. Эти требования актуальны и для современного детского сада.

Выводы. Таким образом, дидактические игры являются хорошей школой использования детьми полученного сенсорного опыта, представлений и знаний, выполняют функцию контроля за ходом сенсорного развития. В процессе сенсорного развития важно учитывать, что познавательные возможности ребенка раннего возраста еще не велики, не совершенны. Поэтому необходимо осуществлять ознакомление с простыми по свойствам предметами и в первую очередь с теми, с которыми дети сталкиваются в жизни.

Резюме. В статье представлена характеристика дидактической игры, как одного из средств сенсорного развития детей раннего возраста. Дидактическая игра рассматривается в двух формах обучения – это собственно дидактическая игра и игра-занятие. Описаны условия, необходимые для успешного проведения дидактических игр.

Ключевые слова: ранний возраст, сенсорное развитие, дидактическая игра.

Резюме. У статті представлено характеристику дидактичної гри, як одного із засобів сенсорного розвитку дітей раннього віку. Дидактична гра розглядається у двох формах навчання – власне дидактична гра і гра-заняття.

Описано умови, що необхідні для успішного проведення дидактичних ігор.

Ключові слова: ранній вік, сенсорний розвиток, дидактична гра.

Summary. The article presents a characterization of a didactic game as one of the methods of sensory developmental growth of children. The didactic game is considered in two forms of education of the child, they are actually didactic game and game activity.

Described conditions are necessary for didactic games.

Keywords: early age, sensory development, didactic game.

Список использованных источников:

1. Венгер Л. А. Воспитание сенсорной культуры ребенка от рождения до 6 лет : [кн. для воспитателя дет. сада] / Л. А. Венегер, Н. Б. Венгер, Э. Г. Пилюгина. Под ред. Л. А. Венгера. – М. : Просвещение, 1995. – 144 с.

2. Новоселова С. Л. Дидактические игры и занятия с детьми раннего возраста : [пособие для воспитателей дет. садов] / С. Л. Новоселова – 3-є вид., допр. та доп. – М. : Просвещение, 1999. – 194 с.

3. Новоселова С. Л. Развивающая предметно-игровая среда детства / С. Л. Новоселова // Дошкольное воспитание. – 1998. – 4. – С. 79–84.

4. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : [навч. посібник] / Т. І. Поніманська. – К. : Академвидав, 2008. – 456 с.

5. Сорока М. Г. Система М. Монтессори: Теория и практика : [учебное пособие] / М. Г. Сорокова – М. : Академия, 2013. – 384 с.

6. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям / В. А. Сухомлинский – 4-е изд. – К. : Радянська школа, 1973. – 145 с.

7. Фетісова С. Кульки-ігрульки: дидактичні ігри-вправи / С. Фетісова // Дошкільне виховання. – 2011.

– 3. – С. 24–26.

–  –  –

Постановка проблемы. На современном этапе становления начальной школы формирование речевой компетенции у младших школьников является одной из важнейших задач учителя. Проблема развития речи особенно важна сегодня, когда растет значение правильного убедительного слова. Современная школа должна подготовить человека думающего и чувствующего, который не только имеет знания, но и умеет использовать их знания в жизни, который умеет общаться и обладает внутренней культурой.

Анализ источников. Глубокое психолого-педагогическое обоснование проблема формирования речевой компетенции получила в трудах В.В. Бабайцевой, Н.С. Вашуленко, Л.С.Выготского И.Ф. Гудзик в которых содержатся методологические основы целостного учебно-воспитательного процесса адекватного целям и задачам развитии и формирования речевой компетенции.

Цель статьи: раскрыть особенности формирования речевой компетенции младших школьников на уроках русского языка.

Изложение основного материала. Понятие «компетентность» может быть представлено как совокупность знаний, умений навыков, наличие опыта, необходимого для эффективной деятельности. Компетентностный подход ведет к смене образовательной парадигмы и предполагает поиск таких подходов и методов обучения учащихся, при которых они приобретают умения использовать полученные знания в различных жизненных ситуациях. Перспективным компетентностное обучение является еще и потому, что при таком подходе учебная деятельность приобретает исследовательский и практикоориентированный характер и сама становится предметом усвоения [2].

Основной проблемой, стоящей перед педагогами, внедряющими компетентностный подход в преподавании русскогоязыка, является проблема создания открытого языкового пространства. Речь идет об изменении приоритетов в преподавании: переходе с предметного уровня на обучение языку как средству общения.

Перед педагогом, использующим компетентностный подход в преподавании, стоят задачи по совершенствованию инструментов мониторинга или их комплексному использованию:

1) выделение интегральных умений, позволяющих оценить степень владения русским языком;

2) анализ каждого основного умения, выделение его составляющих, то есть составление древа компетенций;

3) определение возможных уровней сформированности каждого интегрального умения;

4) подбор языкового материала (тексты разных типов, используемые в разных ситуациях чтения и письма, адресованные разным возрастным группам).

Кроме того, целесообразно говорить и о внедрении метода оценки индивидуальных достижений и компетентностей, другими словами, метода оценки индивидуального прогресса ученика.

Компетенция необходима человеку, живущему в обществе бурно развивающихся технологий. Качество жизни такого человека нередко определяется тем, насколько хорошо он освоил разнообразные алгоритмы и технологии, и в какой мере способен выполнять неалгоритмизированные действия. Поскольку признаком того, что субъект овладел деятельностью, является тот факт, что он управляет этой деятельностью, осознавая себя в ней, то в основе компетенции лежит самоуправление (самоменеджмент) И если компетенция предполагает эффективное использование внутренних и внешних ресурсов, а речь, – это внутренний для человека ресурс, то особую актуальность для педагога приобретает проблема управления собственной речью и, в определенной мере, речью других субъектов образовательного процесса. Способность к осуществлению такого управления и будет являться компетентностью.

Владение русским языком как средством общения – веление сегодняшнего дня: оно необходимо для организации разноуровневого обучения школьников, развития их творческих способностей, предпрофильной подготовки. Обучение русскому языку должно быть обращено к проблемам повседневной жизни и тесно связано с формированием ключевой компетенции, способствующей использованию полученных знаний, умений для решения практических, познавательных, коммуникативных задач. Существующая система развития речевой деятельности младших школьников способствует развитию коммуникативной активности, порождению небольших связных высказываний.

Однако эти процессы осуществляются часто без знания механизмов порождения речи и осознания структурных закономерностей построения связной речи.

Усовершенствованные учебники позволяют учителям добиваться неплохих результатов. Однако и сегодня состояние обучения родному языку вызывает определенную озабоченность, так как все внимание детей и педагогов концентрируется вокруг формально-грамматических аспектов языка. Лексикосемантическая его сторона остается без должного внимания педагогов.

Отсутствует органическая связь между курсом русского языка и курсом речи. На практике получается, что язык изучается отдельно от речи, а речь – отдельно от языка. Чтение и письмо формируются как технические навыки, а не как виды речевой деятельности.

Проанализировав учебник русского языка под редакцией Э.С. Сильновой, Н.Г. Каневской и В.Ф. Олейник, можно сказать, что содержание курса русского языка представлено в развернутой системе упражнений и заданий. Учебный материал направлен на развитие познавательных и коммуникативных способностей, самостоятельности и творческой активности учащихся, привлечение жизненного и речевого опыта детей, развитие эмоциональной сферы [3].

Особенности формирования речевой компетенции заключается в воспитание звуковой культуры речи, обогащение и активизация словаря, формирование грамматического строя речи. Начиная с дошкольного возраста, ребенок овладевает, прежде всего, диалогической речью, которая имеет свои специфические особенности, проявляющиеся в использовании языковых средств, допустимых в разговорной речи, но не приемлемых в построении монолога.

Известный методист М.С. Соловейчик, говорила, что родной язык представляет собой наиболее ценный в образовательном, воспитательном и развивающем отношении учебный материал, позволяющий результативно и положительно решать множество задач, приходящихся на период изучения русского языка.

Следовательно, для формирования речевой компетенции младших школьников необходимо:

1) обучать свободному овладению жанрами, которые являются профессионально. Это умение считается основополагающим, поскольку каждый жанр имеет свою специфическую форму и композиционное построение согласно цели коммуникации. Разнообразие жанровых форм определяется коммуникативными задачами и целями обучения и воспитания. Знание специфических характеристик каждого жанра является чрезвычайно важным для коммуникации;

2) формировать умение употреблять термины в обучающей педагогической речи;

3) знакомить с этикетными речевыми формулами в педагогическом общении, которые являются неотъемлемой частью профессионального речевого общения;

4) развивать умение формулировать адекватные речевые высказывания не только в учебном, но и воспитательном процессе, т.е. владение основами риторических знаний и умений;

5) учитывать в ситуациях общения, личностные и возрастные характеристики реципиента, которые служат важным параметром оценки коммуникативной ситуации и планирования коммуникативных действий;

6) отрабатывать умение адекватно выбирать форму и стиль общения, т.е.

знание статусно-ролевых характеристик собеседника [4].

Выводы. На сегодняшний день накопилось достаточно определений, раскрывающих сущность понятий «компетентность». Одни авторы характеризуют компетентность с точки зрения того, на что способен компетентный человек (то есть с позиции результата формирования компетентности), другие описывают ее структуру.

Мнения относительно структуры компетентности, также разделяются:

от определения ее как совокупности знаний, умений и навыков. Поскольку однозначно не доказана справедливость какого–то одного мнения, все взгляды можно считать равноправными, и мы вправе опираться на тот подход, который в большей степени соответствует нашей теме. К тому же, практически все определения имеют «рациональное зерно», заложенные в них идеи не противоречат, а дополняют друг друга.

Современная школа должна подготовить человека думающего и чувствующего, который не только имеет знания, но и умеет использовать эти знания в жизни, который умеет общаться и обладает внутренней культурой. Цель не в том, чтобы ученик знал как можно больше, а в том, чтобы он умел действовать и решать проблемы в любых ситуациях. Приоритетные средства для этого – культура речи и культура общения. Овладение языком, речью – необходимое условие формирования социально активной личности. Научиться ясно и грамматически правильно говорить, обладать хорошо поставленным голосом, излагать собственные мысли в свободной творческой интерпретации в устной и письменной форме, уметь выражать свои эмоции разнообразными интонационными средствами, соблюдать речевую культуру и развивать умение общаться необходимо каждому. Поэтому одной из наиболее важных задач на современном этапе обучения является развитие речевой деятельности.

Резюме. В статье раскрыты проблемы формирования речевой компетенции в начальных классах. Также в статье представлены основные критерии формирования речевой компетенции у такие как: умение задавать вопросы и четко формулировать ответы на них; внимательно слушать и активно обсуждать рассматриваемые проблемы; комментировать высказывания собеседников и давать им адекватную критическую оценку; аргументировать свое мнение в группе (классе) и др..

Ключевые слова: речевая компетенция, критерии речевой компетенции, коммуникативная способность, коммуникативные знания, коммуникативные умения.

Резюме. У статті розкрито проблеми формування мовленнєвої компетенції у початкових класів. Також у статті представлені основні критерії формування мовленнєвої компетенції у початкових класів такі як: уміння ставити питання і чітко формулювати відповіді на них; уважно слухати і активно обговорювати представлені проблеми; коментувати висловлювання співрозмовників і давати їм адекватну критичну оцінку; аргументувати свою думку в групі (класі) та ін.

Ключові слова: мовна компетенція, критерії мовленнєвої компетенції, комунікативна здатність, комунікативні знання, комунікативні вміння.

Summary. In the article the problem of the formation of speech competence of future teachers of primary school is discissed. The article also presents the basic criteria for the formation of speech competence of future teachers of primary classes such as: the ability to ask questions and articulate their answers, to listen carefully and discuss the problems questions actively, to comment on statements of the interlocutors and to give them adequate critical evaluation, to argue their views in a group (class) and others.

Keywords: speech competence criteria speech competence, communicative ability, communication skills, communication skills.

Список использованных источников:

1. Государственный стандарт начального образования / [Электронный ресурс] / Режим доступа:

http://ukrosvita.at.ua/news/gosudarstvennyj_standart_nachalnogo_obrazovanija/2011

2. Быстрова Е.А. Коммуникативная методика в преподавании русского языка и школьный учебник / Е.А. Быстрова // Русская словесность. – 1996. – 4. – С. 4–5, 39 – 43

3. Баранов М.Т. Методика преподавания русского языка в школе : Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений / М.Т. Баранов, Н.В. Ладыженская, М.Р. Львов. – М. : Издательский центр «Академия», 2000. – 368с.

4. Янушевский В.Н. Речевая компетентность в коммуникативной культуре педагога: практикоориентированная монография / В.Н. Янушевский. – Ульяновск : УИПКПРО, 2007. – 80 с.

–  –  –

Постановка проблемы. Актуальность исследования данной темы состоит в том, что в процессе игровой деятельности происходит формирование и развитие личности, подготовка человека к жизни. С.Л. Рубинштейн, Д.Б. Эльконин и другие исследователи называют новое учебное и психическое состояние обучаемых игровым состоянием. Оно характеризуется повышенным уровнем мотивации, инициативности, готовности к сопереживанию и деятельности воображения. Игра объединяет играющих для совместного группового сотрудничества, речевого и предметного взаимодействия, направленного на решение совместной задачи.

Игровые технологии являются составной частью педагогических технологий.

Анализ изученной проблемы. Проблема применения игровых технологий в образовательном процессе в педагогической теории и практики не нова.

Разработкой теории игры, ее методологических основ, выяснением ее социальной природы, значения для развития обучаемого в отечественной педагогике занимались Л. С. Выготский, А. Н. Леонтьев, Д. Б. Эльконин и др. В их работах отмечалось, что игровые технологии имеют огромный потенциал с точки зрения приоритетной образовательной задачи: формирования субъектной позиции ребнка в отношении собственной деятельности, общения и самого себя.

Цель статьи. Изучение особенностей использования игровых технологий на уроках изобразительного искусства в начальной школе.

Изложение основного материала. Понятие «игровые технологии» включает достаточно обширную группу приемов организации педагогического процесса в форме разных педагогических игр. В отличие от игр вообще, педагогическая игра обладает существенным признаком – четко поставленной целью обучения и соответствующим ей педагогическим результатом, которые могут быть обоснованы, выделены в явном виде и характеризуются учебно-познавательной направленностью. Игровая форма занятий создается на уроках при помощи игровых приемов и ситуаций, выступающих как средство побуждения, стимулирования к учебной деятельности. Деятельность учащихся должна быть построена на творческом использовании игры и игровых действий в учебновоспитательном процессе с младшими школьниками, наиболее удовлетворяющей возрастные потребности данной категории учеников.

Игровые технологии занимают важное место в учебно-воспитательном процессе, так как не только способствуют воспитанию познавательных интересов и активизации деятельности учащихся, но и выполняют ряд других функций:

– правильно организованная с учтом специфики материала игра тренирует память, помогает учащимся выработать речевые умения и навыки;

– игра стимулирует умственную деятельность учащихся, развивает внимание и познавательный интерес к предмету;

– игра – один из примов преодоления пассивности учеников.

Место и роль игровой технологии в учебном процессе, сочетание элементов игры и ученье во многом зависят от понимания учителем функций педагогических игр. Функция игры – ее разнообразная полезность. У каждого вида игры своя полезность [2].

Игровая технология строится как целостное образование, охватывающее определенную часть учебного процесса и объединенное общим содержанием сюжетом, персонажем. В нее включаются последовательно игры и упражнения, формирующие умение выделять основные, характерные признаки предметов сравнивать, сопоставлять их; группы игр на обобщение предметов по определенным признакам; группы игр, в процессе которых у младших школьников развивается умение отличать реальные явления от нереальных; группы игр, воспитывающих умение владеть собой, быстроту реакции на слово, фонематический слух, смекалку и др. При этом игровой сюжет развивается параллельно основном содержанию обучения, помогает активизировать учебный процесс, осваивать ряд учебных элементов. Составление игровых технологий из отдельных игр и элементов – забота каждого учителя начальной школы.

По определению, игра – это вид деятельности в условиях ситуаций, направленных на воссоздание и усвоение общественного опыта, в котором складывается и совершенствуется самоуправление поведением.

В учебной практике игровая деятельность выполняет такие функции:

– развлекательную

– коммуникативную: освоение диалектики общения;

– самореализации в игре как полигоне человеческой практики;

– игротерапевтическую: преодоление различных трудностей, возникающих в других видах жизнедеятельности;

– диагностическую: выявление отклонений от нормативного поведения, самопознание в процессе игры;

– функцию коррекции: внесение позитивных изменений в структуру личностных показателей;

– межнациональной коммуникации: усвоение единых для всех людей социально-культурных ценностей;

– социализации: включение в систему общественных отношений, усвоение норм человеческого общежития.

В структуру игры как деятельности органично входит целеполагание, планирование, реализация цели, а также анализ результатов, в которых личность полностью реализует себя как субъект. Мотивация игровой деятельности обеспечивается ее добровольностью, возможностями выбора и элементами соревновательности, удовлетворения потребности в самоутверждении, самореализации [1]. Значение игры невозможно исчерпать и оценить развлекательно-рекреативными возможностями. В том и состоит ее феномен, что, являясь развлечением, отдыхом, она способна перерасти в обучение, в творчество, в терапию, в модель типа человеческих отношений и проявлений в труде.

Выводы. Реализация игровых приемов и ситуаций при урочной форме занятий происходит по таким основным направлениям: дидактическая цель ставится перед учащимися в форме игровой задачи; учебная деятельность подчиняется правилам игры; учебный материал используется в качестве ее средства в учебную деятельность вводится элемент соревнования, который переводит дидактическую задачу в игровую; успешное выполнение дидактического задания связывается с игровым результатом. Игровые технологии развивают самостоятельность, инициативу, творчество школьников и пробуждает интерес к учению, также дает возможность осознать свою социальную значимость, и становление психически и физически здоровой личности.

Резюме. В статье рассмотрены характеристика и возможности использования игровых технологий в начальной школе.

Ключевые слова: игровые технологии, учебный процесс.

Резюме. У статті розглянуті характеристика та можливості використання ігрових технологій у початковій школі.

Ключові слова: ігрові технології, навчальний процес.

Summary. The article describes the characteristics and the possibility of using gaming technology in elementary school.

Keywords: gaming technology, the learning process.

Список использованных источников:

1. Выготский Л. С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка // Вопросы психологии. – 1996. –

6. С. 12–18

2. Комарова Г. С., Григорьева Г. Г. Игры и обучение детей изобразительной деятельности.

Педагогические и психологические проблемы руководства игрой младших школьников./ Г. С. Комарова, Г. Г. Григорьва. М.: Просвещение. – 1976. – 234 с.

–  –  –

Постановка проблеми.Сформувати готовність до навчання в школі означає створити умови для успішного засвоєння дітьми навчальної програми і нормального входження їх в учнівський колектив. Одним з важливих показників спеціальної (математичної) готовності є наявність у дошкільнят певних знань, умінь і навичок. Як показує аналіз психолого-педагогічних досліджень, рівень засвоєння цих знань, умінь і навичок залежить від віку, індивідуальних особливостей дітей, а також від стану навчально-виховного процесу в дитячому садку.

Для вихователів старшої групи особливе значення набуває виявлення цього рівня перед вступом дітей до школи. Цьому сприяють індивідуальні бесіди, дидактичні ігри та вправи з дітьми, виконання ними спеціальних завдань та ін.

Аналіз вивчення проблеми.Методичні питання наступності в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку відображені в дослідженнях, присвячених навчанню математики Р.Должикова, О.Конобєєва, О.Кочурова, Н. Попова. В середині 60 – 70-х років ХХ ст. з’явились перші експериментальні дослідження Н.Попової, П.Сагим-Бєкової, Т.Тарунтаєвої, на з теми дослідження.

Отже, більшість досліджень було зроблено у другій половині ХХ століття.

Зміни, які відбуваються у суспільстві та системі освіти сьогодні, потребують нових підходів до обговорюваної проблеми: реалізації наступності з урахуванням сучасного стану та перспектив розвитку дошкільної та початкової освіти.

Мета статті. Обґрунтувати критерії, показники та рівні готовності дітей дошкільного віку з формування кількісних уявлень до навчання в школі та безпосередньо виявити рівні готовності дітей старшого дошкільного віку до формування кількісних уявлень для навчання в школі.

Виклад основного матеріалу. Рівень засвоєння знань визначити легше, ніж ступінь оволодіння прийомами навчальної діяльності, тим більше – ступінь сформованості пізнавальних інтересів і здібностей. У зв’язку з цим для виділення загально-навчальних умінь треба добирати завдання попарно: наприклад, перше завдання – вгадай, порахуй, покажи тощо, друге завдання – поясни, доведи, розкажи та ін. Друге завдання для дітей складніше, але саме його виконання свідчить про рівень підготовленості дитини до школи. Рівень готовності дітей шести- і семирічного віку до навчання у школі можна виявити за допомогою як групового, так і індивідуального обстеження.В якості ведучого методу використовують бесіди та різноманітні тести.

Важливий показник під час обстеження – це продуктивність уваги, особливості розумового розвитку та навчальної діяльності. Індивідуальне обстеження дає можливість вихователю побачити особливості мовлення дітей, загальний рівень знань та рівень спеціальної математичної підготовки. Ці дані слід доповнювати систематичними спостереженнями, бесідами з дітьми та ін.

При цьому слід орієнтуватися на такі показники: обсяг математичних знань і умінь відповідно до програми виховання в дитячому садку; якість математичних знань: усвідомленість, міцність, запам’ятовування, можливість використання їх у самостійній діяльності; рівень умінь і навичок навчальної діяльності; ступінь розвитку пізнавальних інтересів і здібностей; особливості розвитку мови (засвоєння математичної термінології); позитивне ставлення до школи і навчальної діяльності в цілому; рівень пізнавальної активності.

В дослідженнях З.Дощициної обґрунтовується сутність,,шкільної зрілості.

Автор вважає, що шкільна зрілість – це рівень морфологічного, функціонального та інтелектуального розвитку дитини, який дозволяє сказати, що вимоги систематичного навчання, різного роду труднощі, новий режим життя не будуть для нього надзвичайно втомлюючими [4].

Тому для оцінки рівня готовності дітей до навчання в школі в умовах різнорівневої диференціації нею розроблені критерії:

ступінь психосоціальної зрілості (за тестами-бесідами); рівень шкільної зрілості за тестами Керна-Йрасека, Векслера; рівень розумової працездатності за коректурними пробами; рівень розвитку сприймання; рівень розвитку пам’яті;

рівень розвитку мислення.

Згідно з поданими вище показниками умовно можна виділити три рівні готовності дітей до школи.

До високого рівня слід віднести дітей, які добре засвоїли програмні вимоги попередніх груп, мають непогані навички у лічбовій діяльності, розподілі цілого на частини, вирішенні завдань, знають числа та цифри, чим вони відрізняються, добре засвоїли склад чисел та ін. При цьому діти старшої групи вміють виконувати нескладні дії в думці без опори на наочність, вміють класифікувати, узагальнювати, діяти у відповідності з інструкцією педагога, мають навички самоконтролю, виявляють інтерес до навчання, вміють працювати зосереджено, не відволікаючись, адекватно використовувати математичну термінологію, правильно, якісно, у встановлений термін виконувати завдання, об’єктивно оцінювати свою роботу.

До середнього рівня можна віднести дітей, які оволоділи програмою з математики; мають певні навички в лічбовій діяльності, розподілі цілого на частини. Разом з тим у них недостатньо розвинена розумова діяльність: їм важко пояснити вибір арифметичної дії, узагальнювати і класифікувати; самоконтроль у цих дітей нестійкий, вони не виявляють інтересу до навчальної діяльності;

математичний словник їх бідний; самооцінка найчастіше занижена, іноді завищена.

До низького рівня відносяться діти, які слабо засвоїли програму з математики. Ці діти мають деякі навички у виконанні операцій рахунку, але у всіх інших видах математичної діяльності мають слабкі навички або взагалі їх не мають. Діти, що належать до третього рівня засвоєння математичних знань, відчувають значні труднощі при виконанні розумових операцій порівняння, узагальнення, класифікації. Ці діти не виявляють інтересу до навчальної діяльності, неправильно використовують спеціальну математичну термінологію, часто не можуть виконати завдання вихователя, порівняти його зі зразком.

Для виявлення рівнів готовності дітей старшого дошкільного віку до формування кількісних уявлень для навчання в школі проводилась експериментальна робота на базі Жемчужинської загальноосвітньої школи в підготовчій групі дітей 6 року життя. У констатуючому експерименті взяли участь дві групи: контрольна – 12 дітей та експериментальна – 13 дітей. Для здійснення педагогічного експерименту використовувались спеціально підібрані діагностичні завдання, які оброблялись таким чином: 0 балів – завдання виконано невірно; 1 бал

– дитина допустила значну помилку; 2 бали – дитина допустила незначну помилку;

3 бали – завдання виконано вірно. Загальна кількість балів переводилась у відсотки.

Суть педагогічного експерименту полягала у виконанні дітьми трьох груп завдань. Дітям були дані карточки з порожніми віконцями, куди вони вписували відповідь. Видавався також розрізний матеріал. На питання, які передбачували відповіді,,так або,,ні діти відповідали знаками,,+ та,,–. Для малювання фігур передбачувались великі віконця.

Метою першої групи завдань було виявлення знань послідовності чисел.

Друга група завдань полягала у собі виявлення знань цифр, вміння співвідносити цифру з кількістю предметів. Метою третьої групи завдань стало – виявлення вміння порівнювати предметні множини за кількістю.

Виходячи з обробки даних педагогічного експерименту та їхнього аналізу вийшли такі результати: в контрольній групі на високому рівні 25% дітей, а в експериментальній групі – 23%; на середньому рівні в контрольній групі 42% дітей, а в експериментальній групі – 46%; на низькому рівні майже однакова кількість дітей, в контрольній групі – 33%, в експериментальній – 31%.

Висновок. Таким чином, задля підвищення загального рівня розумових здібностей дітей, а також знань з математики, зокрема кількісних уявлень, нами були розроблені педагогічні умови для покращення розумової діяльності дітей. До них віднесли: забезпечення однакової, досить міцної підготовки дітей до школи;

розвиток навчальної продуктивності; розвиток відповідного рівня уваги;

необхідність в навчанні дітей спостерігати, аналізувати, узагальнювати та робити висновки.

Резюме. У статті подано критерії, показники та рівні готовності дітей дошкільного віку з формування кількісних уявлень до навчання в школі, а також результати виявлення рівнів готовності дітей старшого дошкільного віку до формування кількісних уявлень для навчання в школі на основі проведеної експериментальної роботи.

Ключові слова: наступність, готовність до навчання в школі, шкільна зрілість.

Резюме.В статье представлены критерии, показатели и уровни готовности детей дошкольного возраста по формированию количественных представлений к обучению в школе, а также результаты выявления уровней готовности детей старшего дошкольного возраста к формированию количественных представлений для обучения в школе на основе проведенной экспериментальной работы.

Ключевые слова: преемственность, готовность к обучению в школе, школьная зрелость.

Summary.The article presents criteria, indicators and levels of readiness of preschool children on the formation of quantitative representations to the school, and the results reveal levels of readiness of children preschool age to the formation of quantitative views to study in school on the basis of experimental work.

Keywords: succession,readiness for school, school maturity.

Список використаних джерел:

1. Белошистая А.В. Дошкольный возраст: формирование и развитие математических способностей / А.В. Белошистая // Дошкольное воспитание, 2000. – 2. – C. 69 – 79.

2. Вєдєрнікова О.О. Наступність в роботі дитячого садка та школи з математичного розвитку дітей. – [Електр. ресурс] / О.О. Вєдєрнікова. – Режим доступу. – http://zmlgol.ru/

3. Емірова З. Наступність дошкільних навчальних закладів і початкової школи у навчанні дітей математики. – [Електр. ресурс] / З. Емірова. – Режим доступу. – http://ua-referat.com/

4. Стешенко В.В. Розвиток математичних здібностей у дітей дошкільного віку. – [Електр. ресурс] / В.В. Стешенко. – Режим доступу. – http://ua-referat.com

5. Щербакова Е.И. Теория и методика математического развития дошкольников: Учеб. пособие / Е.

И. Щербакова. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2005. – 392 с.

–  –  –

Постановка проблемы.В настоящее время одной из приоритетных задач, стоящих перед педагогами, является сохранение здоровья детей в процессе воспитания и обучения. Формирование здорового образа жизни должно начинаться уже в детском саду. Многие идеи воспитания у детей привычек здорового образа жизни оказались нежизнеспособными из-за невозможности решать проблемы, связанные с семьей. Усугубляют эту проблему и условия экономической нестабильности общества.

Но главным препятствием является отсутствие у детей осознанного отношения к своему здоровью. Потребность в его здоровье есть у родителей, детского сада, школы, общества, и все вместе они пытаются внушить ребенку свое представление о здоровье. Поэтому и в образовательных программах дошкольных учреждений все больше разделов, посвященных изучению организма человека, обеспечению безопасности его жизни. Не исключая этих подходов главным является помочь малышам выработать собственные жизненные ориентиры в выборе здорового образа жизни, научить оценивать свои физические возможности, видеть перспективы их развития, осознать ответственность за свое здоровье.

Анализ изучения проблемы.Валеология – наука о здоровом образе жизни, сохранении, формировании и управлении здоровья. Валеология, как наука, возникла не так давно. «Отцом» современной валеологии называют русского ученого И.И. Брехмана, который в 1982 году научно обосновал необходимость здравоохранения практически здоровых людей.

Цель.Показать значение валеологического воспитания для детей дошкольного возраста; рассмотреть условия формирования здорового образа жизни у дошкольников посредством валеологии.

Изложение основного материала.Валеология – наука о здоровом образе жизни, сохранении, формировании и управлении здоровья.Применительно к дошкольному образованию, валеология ставит своей целью обучение детей основным гигиеническим правилам и нормам, укрепление здоровья и привитие навыков здорового образа жизни: активный труд, рациональный отдых, закаливание, занятие физкультурой и саморазвитием, рациональное и полноценное питание, личная гигиена, своевременное обращение к врачу и др.

Задачи валеологического образования в детском саду:

- воспитание у детей сознания того, что человек – часть природы и общества;

- установление гармонических отношений детей с живой и неживой природой;

- формирование личности ребенка;

- воспитание привычек личной гигиены;

- закаливание ребенка и его двигательная активность;

- профилактика и устранение вредных привычек;

- осуществление валеологического мониторинга.

Углубленную работу по воспитаниювалеологической культуры у детей необходимо проводить с использованием нетрадиционных форм и методов оздоровления детей; создавать устойчивую положительную мотивацию к сохранению и укреплению собственного здоровья; формировать психологическое здоровье дошкольника как важного фактора здоровья человека в целом; проводить профилактику психосоматических заболеваний.

Система работы строить с учетом возрастных, психофизических и психологических особенностей детей дошкольного возраста, опираться на основные принципы психологии и дошкольной педагогики.

Значительное место необходимо отводить повышению психоэмоциональной устойчивости: элементы релаксации под музыку и звуки природы, гимнастика на основе упражнений детской хатха-йоги, обучение понимания своего эмоционального состояния.

Также можно использовать наглядную агитацию – уголок здоровья в группе «Здоровячок», альбомы индивидуальной работы с детьми «Запоминайка», «Будь внимателен», «Необычный лабиринт».

В детском саду постепенно нужно создавать традиции здорового образа жизни – постоянно проводить минутки здоровья на занятиях, дни здоровья в ДОУ. Не забывать о режимных моментах: утренняя гимнастика, прогулка, режим питания, послеобеденный сон.

Важным условием воспитания и развития ребенка является и создание валеологически развивающей среды.

В группе необходимо создавать физкультурные уголки, оснащенные атрибутами, необходимыми для общеразвивающих упражнений, корригирующей, бодрящей гимнастики, коррекции осанки. Оформлять зоны здоровья с дидактическими играми, пособиями, библиотекой, папкамипередвижками, растениями, приносящими человеку пользу.

Валеологически развивающая среда создается с целью научить детей ориентироваться в ней, уметь использовать ее в решении задач укрепления, сохранения и поддержания здоровья. Характер взаимодействия с ребенком в валеологической среде детского сада определяется также как педагогическая поддержка: поддерживая ребенка, воспитатель направляет его и помогает ему активно использовать среду в решении обозначенных задач.

Процесс воспитания валеологической культуры обеспечивается также активностью и самостоятельностью самого ребенка, поэтому нужно поддерживать эту активность, создавать условия для возникновения интереса к решению задач валеологического содержания и успешности этого решения путем обеспечения интеграции валеологического воспитания с другими видами деятельности. Внедрять свою работу в тесном сотрудничестве со специалистами (медсестра, музыкальный руководитель, инструктор физического воспитания).

Обретение ребенком опыта здорового образа жизни осуществляется через согласованную деятельность с родителями, организацию режима дня и питания детей, среды, с которой взаимодействуют дети. Так, шаг за шагом, ребенок накапливает опыт сохранения и поддержания здоровья, овладевает соответствующей компетентностью, стремится проявлять ее.

Формирование здорового образа жизни у дошкольников – это целостный процесс. Он требует овладения суммой определенных знаний по валеологии и изучения разных приемов работы с детьми, а также пропаганды валеологических знаний среди родителей. Кроме этого, применение художественного слова на занятиях и в повседневной работе дает более устойчивые результаты в усвоении материала.

В содержании работы по валеологическому воспитанию значительное место занимает проведение занятий с детьми познавательного характера:

знакомство детей с элементарными научными знаниями о внешних органах человека, с основами первой помощи при травмах, безопасности поведения.

Одним из обязательных условий воспитания валеологической культуры ребенка считается валеологическая культура семьи. Ее становление и обогащение может осуществляться с помощью следующих форм взаимодействия с родителями: дни открытых дверей, родительские собрания, консультации, педагогические беседы с родителями (индивидуальные и групповые по проблемам), совместные занятия для детей и родителей, круглые столы с привлечением специалистов (медсестра, физинструктор). Родителей необходимо привлекать к помощи в оформлении предметно-развивающей среды в группе, в подборе атрибутов к сюжетно-ролевым играм, в пошиве костюмов к мероприятиям и т.д.

Вывод.Таким образом, воспитание валеологической культуры дошкольников должно обеспечиваться через взаимодействие следующих педагогических условий: компетентность педагога в решении задач, связанных с воспитанием валеологической культуры дошкольников;валеологическая культура родителей; интеграция задач воспитания валеологической культуры в целостный педагогический процесс; создание валеологической развивающей среды в ДОУ, группе и педагогическая поддержка ребенка в ней; учет возрастных особенностей детей и осуществление индивидуального подхода к каждому ребенку в ходе освоения валеологической культуры.

Быть здоровым – естественное желание каждого человека. Основы физического и психического здоровья закладываются в детском возрасте.

Важно с самого детства формировать у человека здоровый образ жизни. Надо учить ребенка любви к себе, к людям, к жизни. Только человек, живущий в гармонии с собой и с миром, будет действительно здоров.

Резюме. У статті розкрито значення валеологічного виховання для дітей дошкільного віку; запропоновані умови формування здорового образу життя у дошкільників за допомогою валеології.

Ключові поняття: валеологія, валеологічна культура, здоровий спосіб життя.

Резюме. В статьераскрытозначениевалеологического воспитания для детейдошкольноговозраста; предложены условия формирования здорового образа жизни у дошкольников посредством валеологии.

Ключевыепонятия:валеология, валеологическая культура, здоровый образ жизни.

Summary.The article disclosed the value of valeological education for children of preschoolage; the terms proposed for the formation of healthy life style among preschoolers through valeology.

Keywords:valeology, valeologicalculture, healthy way of life.

Список использованных источников:

1. Дыхан Л. Б., Кукушин В. С.,Трушкин А. Г. Педагогическая валеология. – М. : Владос, 2005.

– 527 с.

2. Вайнер Э. Н. Валеология: Учебник для вузов. – М. : Флинта: Наука, 2001. – 416 с.

3. Черепанова Г.В. Формирование здорового образа жизни у дошкольников посредством валеологии. – [Электр. ресурс] / Г.В. Черепанова. – Режим доступа. – http://nsportal.ru.

–  –  –

Постановка проблеми. Проблема розвитку пізнавального інтересу дітей

– одна з найактуальніших у теорії і практиці дошкільного виховання, оскільки інтерес виступає своєрідним центром розвитку дошкільника, його пізнавальної самостійності, формування позитивного ставлення до результатів власної праці. Пізнавальний інтерес постійно впливає на поведінку дитини, на її розумову сферу, морально-етичні та комунікативні якості, забезпечує виховання творчої особистості. Феномен пізнавального інтересу як одного із чинників успішності навчання постійно привертає увагу дослідників, які шукають нові ефективні засоби його розвитку. Одним з таких засобів є медіаосвіта, що потужно й суперечливо впливає на дітей, часто перетворюючись на провідний чинник їх соціалізації, навчання, виховання.

Аналіз досліджень та публікацій. Вчені характеризують пізнавальний інтерес як процес, що пов’язаний з вибірковою спрямованістю уваги (Л. Венгер, О. Запорожець), що сприяє усвідомленій самостійності (О. Савченко), змінює способи розумової діяльності (Г. Щукіна), зі спонуканням до діяльності (І. Харламов), з єдністю емоційно-вольових та інтелектуальних процесів, що підвищують активність свідомості та діяльність (Л. Гордон), з активно-пізнавальним (В. Іванов, Н. Мясищев), емоційнопізнавальним (М. Морозова) ставленням людини до світу, з мотивованим станом пізнавального характеру (Р. Немов), зі специфічним ставленням особистості до об’єкта, викликаним свідомістю його особистої значущості та емоційної привабливості (А. Ковальов).

Психолого-педагогічні дослідження Б. Ананьєва, Л. Божович, Л. Виготського, Т. Куликової доводять, що в дошкільному віці пізнавальний інтерес виявляється як прагнення дитини проникати у все різноманіття навколишнього світу, відображати в свідомості причиново-наслідкові зв’язки й відносини, закономірності. Однак далеко не все викликає в дитини інтерес.

Ступінь його прояву, широта, глибина, усвідомленість залежать від характеристик об’єкта, на який він спрямований.

Ефективним засобом, що забезпечує можливість отримувати, синтезувати, комбінувати, активно використовувати інформацію про предмети та явища є медіаосвіта. Дослідження П. Богомолової, А. Дейкіної, В. Олешко, Ю. Шерковіна свідчать про новий напрям, який у загальних рисах можна визначити як вивчення дидактичного потенціалу медіаосвіти. Зміст і форми дитячої медіаосвіти розробляються як зарубіжними (Ж. Аньєс, Е. Бевор, Ж. Гонне, А. Давре, К. Лего), так і вітчизняними (С. Гончаренко, І. Зязюн, А. Литвин, А. Онкович, В. Різун, В. Робак, І. Слісаренко, М. Тімспік, А. Хуторський, І. Чемерис, В. Шкляр) ученими.

Мета статті: обґрунтувати особливості використання медіаосвіти в процесі розвитку пізнавальних інтересів старших дошкільників.

Виклад основного матеріалу. З метою розвитку пізнавального інтересу дошкільників у ході педагогічного експерименту було використано різноманітні форми медіаосвіти (дитяча періодика, дитяча стінгазета, використання кінофрагментів, пізнавальні вікторини з використанням медіатекстів, мультимедійні презентації, мультиплікаційні фільми), вибір яких залежав від індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку. Елементи медіаосвіти включалися в заняття, ігри, використовувалися в повсякденному житті, в дозвіллі дошкільників. Розглянемо використання медіаосвіти детальніше.

Дитяча періодика. Початковим етапом розвитку пізнавального інтересу дошкільників у процесі медіаосвіти було знайомство з існуючою дитячої періодикою. В процесі роботи з дітьми дошкільного віку, було враховано, що дитячі газети й журнали для дошкільників – не абсолютно нове явище: в тій чи іншій мірі вони ввійшли в практику сімейного виховання – діти повинні розглядати картинки, слухати читання батьків тощо. Звернення до дитячої періодичної преси слушно, на думку вчених, визначити як знайомство.

Знайомилися з дитячою періодикою як у повсякденному житті, так і в організованій діяльності. Крім знайомства, наше завдання полягало в тому, щоб захопити нею і підтримувати інтерес, що з’явився. Так, наприклад, в повсякденному житті ми звернулися до журналу,,Простоквашино з чайнвордом А. Галаганова. Дітям було запропоновано відгадати, що зображено на картинці, а дорослий записував відповіді. На організованому занятті, присвяченому поліпшенню колективізму, була використана газета,,Непоседа, в якій була опублікована казка,,Найкраще ім’я на світі.

Дитяча стінгазета. Робота над стінгазетою включала в себе різні етапи.

Підготовка до випуску власної газети включала в себе: цілеспрямоване знайомство з літературою, теле- і радіопередач, газетно-журнальної періодикою; пізнавальні ігри. Метою стінгазети було ознайомлення інших дітей з прикметами, явищами й приказками осені. Виробництво та випуск власної газети в якості найважливішої ланки включало підготовку дошкільниками газетних матеріалів. Оскільки дошкільники писати не вміють, як цілком прийнятний варіант допустимо, що діти готували замітки в усній формі, які з їх слів записував дорослий, по можливості не відступаючи від першоджерела. Таким чином, за підсумком попередньої роботи, діти згадували прислів’я, прикмети й приказки про осінь, після чого, їх роздрукували на кольоровому папері й використовували в роботі. На останньому етапі – тобто художньому оформленні газети – активно брали участь самі дошкільники, пропонуючи свої варіанти. Наступний після випуску газети етап технології розвитку пізнавального інтересу – розбір і аналіз номеру газети. Він складався зі змістової та зовнішньої оцінки номера.

Заняття з використанням кінофрагментів є одночасно формою навчання й виховання пізнавального інтересу старших дошкільників. Вступне слово перед переглядом має на меті створити глядацьку установку на перегляд медіатексту під певним кутом зору. Заняття повинно супроводжуватися показом відеофрагментів на тему заняття. Враховувалося те, що фрагменти, з одного боку, допомагають наочно й барвисто уявити те, про що йдеться на занятті, а, з іншого боку, дітям після цих фрагментів важко перейти тільки до слухання. Безумовно, такі заняття дітям дошкільного віку дуже цікаві, в них завжди багато емоцій, хочеться швидше дізнатися, що ж далі.

Пізнавальні вікторини з використанням медіа текстів. Під час вікторини не тільки ставилися питання, а й демонструвалися уривки з кінофільмів, використовувались жартівливі малюнки, фотографії. Така вікторина була проведена при підготовці до стінгазеті. Проводилася серія заходів. На одних ми розглядали й обговорювали, які зміни відбуваються в природі з настанням осені, в інших розглядали картини знаменитих художників, де вони зобразили осінь, в третіх з’ясовували, які зміни відбулися в світі тварин.

Мультимедійні презентації. На відміну від звичайних засобів навчання презентації допомогли значно розширити можливості у сфері розвитку, сприяли успішній реалізації інтелектуальних і творчих здібностей дитини;

дозволили нам не тільки наситити його великою кількістю готових, суворо відібраних, відповідним чином організованих знань, але і, що дуже актуально в дошкільному дитинстві, сприяють самостійному набуттю нових знань. Під час формування пізнавального інтересу за допомогою засобів медіа була використана презентація,,Домашні тварини. Сенс полягав у тому, що на слайді з’являлася загадка, яку дорослий читав, після того, як діти відгадують, з’являється зображення.

Мультиплікаційні фільми. На заняттях був використаний як матеріал, з яким діти знайомі, так і новий дидактичний матеріал. При вивченні творів К. Чуковського були показані фрагменти з мультиплікаційних фільмів,,Мойдодир,,,Айболит і Бармалей,,,Тараканище. Після перегляду фрагментів дошкільники мали назвати казку, за якою знятий мультфільм, і аргументувати своє рішення. Так само нам вдалося вдало вписувати відеофрагменти в процес читання в повсякденному житті. Дітям вдома батьки читають літературний твір, а в групі за допомогою мультиплікаційних фрагментів ми узагальнювали уявлення про твір.

Для діагностики змін у рівні сформованості пізнавального інтересу старших дошкільників був проведений експеримент. За основу було взято такі компоненти: мотиваційний (наявність потреби й ступінь стійкості до процесу пізнання; бажання активно в нього включатися), діяльнісний (уміння спілкуватися з дорослими й однолітками з приводу набуття знань; шукати й збирати інформацію, використовуючи певні, відомі дітям засоби), емоційний (емоційне ставлення до пізнавальної діяльності; вольове зусилля дитини при виконанні пізнавальної діяльності). У дітей експериментальної групи на констатувальному етапі дослідження високий рівень сформованості мотиваційного показник був у 21,33 % дітей. Середній рівень на першому етапі експерименту мали 37,33 % дітей. Проте, низький рівень був у 41,33 % дітей. У контрольній групі на констатувальному етапі дослідження високий рівень сформованості мотиваційного показнику був у 21,33 % дітей. Середній рівень на першому етапі експерименту мали 45,33 % дітей. Низький рівень був у 33,33 % дітей. Після проведення формувального експерименту для того, щоб виявити наскільки змінився рівень сформованості у дітей старшого дошкільного віку, був проведений контрольний експеримент, за результатами якого чітко бачимо значне підвищення рівня сформованості в старших дошкільників пізнавального інтересу. Так, у дітей експериментальної групи на контрольному етапі дослідження високий рівень сформованості мотиваційного показник став 52 % дітей. Середній рівень на контрольному етапі експерименту залишився 37,33 % дітей. Проте, низький рівень значно знизився, після проведених заходів він став 10,66 % дітей. У контрольній групі високий рівень сформованості мотиваційного показнику показали 41,33 % дітей. Середній рівень зріс до 46,33 % дітей. Низький рівень став 9,33% у дітей старшого дошкільного віку.

Висновки. Таким чином, використання медіа в навчально-виховному процесі дошкільного закладу сприяє розвитку пізнавального інтересу дітей старшого дошкільного віку, залучає дитину до міркування, вчить бути зосередженою.

Резюме. Стаття присвячена результатам педагогічного експерименту, що спрямовано на розвиток пізнавального інтересу дітей старшого дошкільного віку засобами медіаосвіти.

Ключові слова: медіаосвіта, старші дошкільники, пізнавальний інтерес.

Резюме. Статья посвящена описанию результатов педагогического эксперимента, направленного на развитие познавательного интереса детей старшего дошкольного возраста средствами медиаобразования.

Ключевые слова: медиаобразование, старшие дошкольники, познавательный интерес.

Summary. This article describes results of pedagogical experiment aimed at developing cognitive interest preschool children by means of media Key words: media education, older preschoolers, cognitive interest.

Список використаних джерел:

1. Дейкина А. Ю. Медиаобразование и развитие познавательного интереса дошкольника / А. Ю. Дейкина. – Бийск: Изд-во НИЦ Бийск. педагог. гос. ун-та им. В. М. Шукшина, 2002. – 163 с.

2. Использование медиаобразования в воспитании детей / под ред. А. В. Федорова – Таганрог :

Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 2011. – 232 с.

–  –  –

Постановка проблеми. Актуальність проблеми дослідження зумовлена спрямованістю сучасної початкової освіти на розкриття індивідуальних здібностей дитини, формування світосприйняття, розкриття власного „Я, виховання національної самосвідомості. Сучасний вектор розвитку як освіти, так і суспільства в цілому передбачає необхідність усвідомлення навколишнього світу й себе в ньому як нерозривну частину дійсності, що виражена в сукупності людського суспільства та навколишнього середовища, психологічного, біологічного, духовного аспектів існування. Таким чином, істотною є необхідність формування досвіду молодшого школяра щодо усвідомлення соціального середовища як в історичному, так і в сучасному аспектах, необхідність розвитку культурного досвіду дитини, що є обов’язковою умовою виховання людини й громадянина.

Аналіз досліджень. Процес формування соціокультурного досвіду молодших школярів у різних аспектах досліджували філософи, культурологи, педагоги, психологи, митці: В. Москаленко, В. Абраменкова, І. Кант, І. Кон, О. Кононко, М. Мід, А. Мудрик, І. Печенко та ін. Характеристика процесу соціалізації як системи, розробка основ її теорії, дослідження соціальнопедагогічної природи системи соціалізації знайшли відображення у працях вітчизняних учених: Т. Білонова, І. Звєрєвої, В. Ільїна, О. Караман, Л. Коваль, М. Лукашевича, Л Міщик, Ю. Сичова, В. Слюсаревського та ін.

Мета статті: розкрити педагогічні умови формування соціокультурної компетентності молодших школярів на уроках літературного читання.

Виклад основного матеріалу. Досвід, який дитина отримує в навчальному закладі, є досить корисним для її подальшого життя, тому формувати його варто починати ще з молодшого шкільного віку. Уміння жити в мінливих соціальних умовах залежить від рівня сформованості соціокультурної компетентності.

Тому до педагогічних умов формування соціокультурної компетенції належать:

1. Врахування вікових особливостей учнів. Доцільність та успішність формування соціокультурної компетентності ще з раннього віку, на думку О. Коломінової, залежить від низки чинників, що враховують такі вікові особливості учнів: відкритість молодших школярів до спілкування; сензитивність до засвоєння мов; чутливість дітей цього віку до новизни; відсутність у них, на відміну від підлітків і дорослих, упереджень, негативних стереотипів щодо інших народів, внутрішня схильність до міжкультурної комунікації.

2. Систематичне використання матеріалу, який відбиває соціально-культурні особливості, розширює інформаційний фон уроку і тим самим утворює чинник, який має позначитися на усвідомленні учнями своїх навчальних дій і суттєво прискорити темп останніх.

3. Формування соціокультурного досвіду, коли дитина виконує самостійні вольові дії, будує взаємодію з іншими суб’єктами соціальної дійсності та на цій основі засвоює певні знання й опановує вміння. Відповідно, набуття соціокультурних знань забезпечує учневі можливість досягти високого рівня соціальної культури. Розпочинати таку роботу варто ще з дошкільного віку, а з роками закріплювати старі знання та вміння й подавати нові [1].

Зважаючи на побудову даної компетентності, в учнів початкової школи варто формувати усвідомлення того, що в кожного народу система сприйняття, мислення, поведінки, емоцій різна в силу різних умов проходження соціалізації; а також наголошувати на тому, що важливе значення мають також традиції і звичаї народу, територіально-географічне розташування [4].

Рівень володіння мовними засобами визначає успішність та характер соціалізації дитини, що формує соціокультурний досвід дитини. Відповідно, потрібно ще з молодшого шкільного віку розпочинати цілеспрямоване вивчення мови, що сприяє унормуванню мовлення дитини та перетворенню його на засіб пізнання та інкультурації.

На уроках читання формуються такі складові соціокультурної компетентності:

- визначення змісту книги з її елементами;

- самостійне читання книг;

- робота із словниками;

- постійне збагачення життєвого досвіду;

- вирішення практичних завдань за допомогою спостережень, порівнянь, пошуку нового у словниках та ін.

Разом з тим, варто зважати на те, що соціокультурний досвід дитини молодшого шкільного віку тісно пов’язаний з такими психічними процесами, як сприймання, пам’ять, мислення, уява тощо. А діапазон індивідуальних відмінностей у соціальній компетентності дитини залежить від сформованості цих процесів [2].

Будь-яка людина від народження не має певних форм поведінки, а це означає, що вона їх має набувати завдяки засвоєнню досвіду попередніх поколінь під час соціалізації.

Соціокультурний досвід також формується, спираючись на знання, уміння попередніх поколінь, на розроблені ними закони, поняття, норми, вироблений спосіб життя. Цей досвід дитина має можливість отримати через такі джерела як батьки, учителі, друзі, телебачення, носії культурних традицій тощо. Важливе місце у роботі з дітьми має тісна співпраця з батьками, адже робота навіть найдосвідченішого педагога без батьківської підтримки приречена на невдачу.

Вони скарбниця знань для вчителя, вони – партнери вчителя у навчанні і вихованні, вони підтримують та допомагають дитині.

Повноцінне засвоєння культурних навичок можливе лише через засвоєння культури людських відносин. А одна з найбільш насичених, довірливих і плідних форм відносин між людьми – це відносини між однолітками [3].

У дитячому колективі процес соціалізації відбувається прискорено, а тому великого значення набуває залучення школярів до системи культурних норм і цінностей якомога раніше. На уроках формуванню цих компетенцій сприяє саме інтерактивна взаємодія між учасниками навчально-виховного процесу.

Комунікативний аспект соціального досвіду в складі соціокультурного передбачає усвідомлення етичних норм спілкування, наявність достатнього словникового запасу та вміння адекватно використовувати його, уміння обирати мовленнєві конструкції відповідно до конкретних життєвих ситуацій, комунікативна активність дитини, здатність до підтримування стосунків з однолітками та дорослими. Формування досвіду відбувається засобами соціокультурної комунікації, організації та регуляції, які завжди пов’язані з колективними процесами і виступають їх регуляторами, тому потребують значної уваги в організації навчально-виховного процесу. Під час планування роботи з розвитку особистості дитини слід ураховувати вікові особливості, адже процес розвитку і збагачення соціокультурного досвіду матиме, відповідно до віку, свої характеристики.

Також слід приділити увагу такому аспекту, як передача позитивного соціокультурного досвіду, адже соціалізуючись, дитина стикається не лише з позитивними надбаннями людства, а й з негативними, наприклад, стереотипами, що можуть сприяти розвитку зневаги до інших, зверхності. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб захистити дітей від негативних проявів, а якщо це неможливо, то принаймні пояснювати учням наслідки, до яких призведе набутий негативний досвід.

Таким чином, набутий молодшими школярами соціокультурний досвід є як результатом соціальної та культурної діяльності, так і необхідною умовою для подальшої взаємодії з соціумом.

Читання художніх творів, у яких розкривається внутрішній світ переживань, думок, мрій людини, розширює життєвий досвід, сприяє усвідомленню ними цінностей, норм поведінки, які підтримуються суспільством. Це зміцнює „природне бажання дитини ставати кращою.

Осмислення змісту багатьох творів, у яких описано почуття і вчинки дійових осіб, викликає у дітей глибоке співпереживання, що є своєрідним особистісним засобом засвоєння дійсності, дозволяє їм зрозуміти внутрішній світ інших людей.

Щоб учні стали ініціативними, самостійними, творчими й толерантними, необхідні такі педагогічні ситуації, де вчитель є помічником і учасником спільноти пізнання проблемної ситуації [6].

Дуже важливо те, що атмосфера стосунків на занятті є „безпечною, а це означає, що всі учасники почувають себе вільно у висловленні своїх позицій (якими б незвичайними або „недоречними вони їм не здавались). Тут суттєвим є лише те, що кожна позиція повинна базуватися на позиціях, висловлених раніше, а також важливо, щоб вона була обґрунтованою. У даному випадку учасник не боїться вислухати критику своєї позиції або факту ставлення своєї позиції під сумнів іншими учасниками [5].

Вважається необхідним створювати такі умови, які б психологічно мотивували в учнів потребу висловлюватися щиро і безпосередньо.

Головними з них є такі:

1. Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за заданою проблемою.

2. Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікується висловлення власних думок, ідей у будь-якій формі.

3. Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками.

4. Цінування думок інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших.

5. Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном.

6. Активна позиція. Учні повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати справжнє задоволення від здобутих знань.

Висновки. Реалізація соціокультурного підходу в навчанні молодших школярів читанню буде успішною за умови комплексного забезпечення усіх складових навчального процесу, а саме: чіткого визначення цілей навчання, добору відповідного змісту навчання, оновлення навчально-методичного забезпечення, добору ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності, відповідної професійної підготовки вчителя.

Резюме. У статті розкрито педагогічні умови формування соціокультурної компетентності молодших школярів на уроках літературного читання, складові соціокультурної компетентності.

Ключові слова: соціокультурна компетентність, національна самосвідомість, соціокультурні знання, умови, соціокультурний досвід.

Резюме. В статье раскрыты педагогические условия формирования социокультурной компетентности младших школьников на уроках литературного чтения, составляющие социокультурной компетентности.

Ключевые слова: социокультурная компетентность, национальное самосознание, социокультурные знания, условия, социокультурный опыт.

Resume. In the article the pedagogical terms of forming of социокультурной competence of junior schoolboys are exposed on the lessons of the literary reading, constituents of социокультурной competence.

социокультурная Keywords: competence, national consciousness, социокультурные knowledges, terms, социокультурный experience.

Список використаних джерел:

1. Бібік Н. Компетентність і компетенції у результатах початкової освіти / Н. Бібік // Початкова школа. – 2010. – 9. – С. 1–4.

2. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании / И. А. Зимняя. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. – 41 с.

3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи :

бібліотека з освітньої політики] / [під заг. ред. О. В. Овчарук]. – К.: „К.І.С., 2004. – 112 с.

4. Овчарук О. В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти / О. В. Овчарук // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. – К.: „К.І.С., 2004. – 112 с.

5. Побірченко Н. Компетентнісний підхід у вищій школі : теоретичний аспект / Н. Побірченко :

матеріали методологічного семінару [„Реалізація європейського досвіду компетентнісного підходу у вищій школі України]. – К.: Пед. думка, 2009. – С. 33–45.

6. Родигіна І. В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.: Вид. група „Основа, 2005. – 96с.

–  –  –

Постановка проблемы. В настоящее время в нашей стране сложилась тревожная тенденция ухудшения физического развития и состояния здоровья всего населения, в том числе детей. Существует острая потребность в формировании культуры здоровья детей дошкольного возраста, нашедшая сво отражение в требованиях к современному развитию дошкольного воспитания, определенных в Законах Украины «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Національній доктрині розвитку освіти», «Діти України», «Освіта (Україна ХХІ століття)», «Концепції дошкільного виховання в Україні», «Концепции дошкольного воспитания в Украине», «Концепции непрерывного валеологического образования в Украине» и в Базовом компоненте дошкольного образования. Все больше внимания уделяется развитию физических качеств у детей дошкольного возраста в связи с решением задач физической культуры, улучшением работы по физическому воспитанию в дошкольных учреждениях, созданием хороших материальных условий жизни. Гармонично развитые физические качества играют решающую роль в играх и разнообразной деятельности детей при меняющихся условиях среды, способствуют проявлению активности, самостоятельности, уверенности, самообладания. Быстрота движений, ловкость, сила и выносливость имеют большое значение для укрепления здоровья, физического совершенствования детей, овладения широким кругом движений.

Цель статьи: раскрыть особенности формирования физических качеств у детей дошкольного возраста.

Анализ изученности проблемы. В трудах известных медиков, физиологов и педагогов Н.А. Бернштейна, Т.Л. Богиной, Е.Н.Вавиловой, Э.С. Вильчковского, Л.С. Выготского, С.М. Громбах, П.Ф. Лесгафта, Т.И. Осокиной, И.П. Павлова, Н.И. Пироговва, Н.Н. Поддьякова, И.М. Сеченова, Э.Я. Степаненковой, Е.А. Тимофеевой, Г.В. Тонковой-Ямпольской, Д.В. Хухлаевой, Г.П. Юрко, раскрываются особенности формирования физических качеств детей дошкольного возраста, физического развития и воспитания, комплексного подхода к разработке содержания и методов воспитательно- образовательного процесса на всех возрастных этапах.

Изложение основного материала. Всесторонняя физическая подготовка детей дошкольного возраста предполагает достижение оптимального развития физических качеств – быстроты, ловкости, гибкости, выносливости и силы.

Изучение динамики развития физических качеств с естественным ростом детей и под влиянием специально организованной деятельности (занятие физической культурой, утренняя гимнастика, подвижные игры, упражнения спортивного характера и др.) является важным условием рационального управления процессом физического воспитания дошкольников.

Установлено, что физические качества являются основой для формирования разнообразных навыков и умений. От уровня их развития во многом зависит эффективность обучения физическим упражнениям, техника выполнения движений и становление двигательной функции ребенка [4, 5, 6].

Развитие физических качеств обусловлено биологическими и социальными факторами. Естественный биологический рост организма сопровождается увеличением физических возможностей ребенка. При этом развитие его моторики предопределяется социальными условиями, а двигательная функция организма выступает как компонент, на который направленно педагогическое воздействие.

Целенаправленное педагогическое воздействие на развитие, какого – либо двигательного качества у детей дошкольного возраста оказывает определенное влияние и на развитие других качеств. Например, при развитии быстроты у детей одновременно совершенствуются сила, ловкость и др. качества, что предопределяет комплексность их развития в указанный возрастной период (А.И.Быкова, Е.Г.Леви-Гориневская) [5].

Э.С. Вильчковский отмечает, что публикациях зарубежных авторов (Х. Вестфал, К. Джойджер, Х. Хофман, П. Шмидт) [7], посвященных проблемам физического воспитания детей, обоснована необходимость преимущественного развития физических качеств в комплексе с формированием физических навыков в процессе занятий физической культурой.

В настоящее время широко обсуждаются вопросы генетической и социальной обусловленности уровня работоспособности организма ребенка, его физических качеств: выносливости, силы, быстроты, гибкости и т.д. Это тема многих исследований, потому довольно распространенной является точка зрения о взаимообусловленности социальных и биологических факторов в развитии детей.

Согласно такому утверждению, физические качества представляют собой проявления физических возможностей человека, которые во многом зависят от его врожденных анатомо-физиологических, биохимических, психологических особенностей. Но при этом нельзя не учитывать тот факт, что под влиянием систематического, целенаправленного процесса воспитания и обучения можно существенно влиять на развития этих качеств.

Развитие основных физических качеств, происходит в тесной связи с формированием физических навыков. Упражнения, направленные на развития физических качеств, применяются в строгой последовательности, включаются в разные формы двигательной деятельности, в том числе в самостоятельную двигательную деятельность ребенка на прогулке.

Способность человека выполнять различные действия (физические упражнения, трудовые операции) в минимальный для данных условий отрезок времени называют быстротой. Уровень развития этого качества определяется состоянием двигательного аппарата (степенью развития мышечной системы), а также подвижностью, силой и уравновешенностью процессов возбуждения и торможения центральной нервной системы.

Быстрота физических реакций на различных этапах онтогенеза зависит от функционального развития нервных центров и периферических нервов, что предопределяет скорость проведения нервного импульса (А.В.Кенеман) [10].

Выполнение движений с максимальной скоростью в значительной степени зависит от развития других качеств (силы, гибкости, ловкости). Поэтому развитие быстроты у дошкольников связано с совершенствованием всего комплекса физических качеств. Однако в дошкольном периоде, учитывая анатомофизиологические особенности детей, развитию быстроты уделяется особое внимание. Быстрота движений в значительной степени зависит от подвижности нервных процессов, показателем которой может явиться скорость двигательной реакции и особенно ее латентное время.

Одним из компонентов быстроты движения у дошкольников является максимальная скорость бега. Изменение темпов прироста показателей быстроты происходит примерно одинаково у мальчиков и девочек. Существенных отличий, присущих тому или иному полу, неустановленно.

Наибольшие темпы прироста во всех показателях быстроты отмечены у детей обоего пола в возрасте от 4 до 5 лет. Видимо, этот возрастной период считается сенситивным, когда у дошкольников происходит интенсивное становление двигательной функции, что соответственно влияет на резкое увеличение темпов прироста показателей во всех видах быстроты.

Ловкость – способность быстро овладевать новыми движениями (способность быстро обучаться), быстро перестраивать деятельность в соответствии с требованиями внезапно меняющейся обстановки (Т. И. Дмитренко) [9]. Проблема формирования такого сложного психофизического качества, как ловкость, вызывает множество дискуссионных вопросов. Наиболее полное и глубокое изучение проблемы ловкости принадлежит выдающемуся физиологу Н. А.Бернштейну и педагогу Э.С. Вильчковскому. Н.А. Бернштейн дает глубокий анализ ловкости и называет ее не физическим качеством, а способностью, отмечая особое место ловкости среди других качеств индивида. По образному выражению Н.А. Бернштейна «ловкость – козырная масть, которая кроет все остальные карты»

[1].

Говоря о ловкости, Н. А. Бернштейн отмечает, что ловкость и хорошая координация движения суть не одно и то же, между ними существуют явные различия. «Двигательная ловкость - это своего рода двигательная находчивость, но сплошь и рядом эта простейшая форма находчивости постепенно перерастает в умственную находчивость» [1]. Кроме образных и красноречивых объяснений автор дает научное понятие ловкости: «Ловкость есть способность двигательно выйти из любого положения, т. е.

способность справиться с любой возникшей двигательной задачей:

правильно (т.е. адекватно и точно);

1) быстро (т.е. скоро);

2) рационально (т.е. целесообразно и экономично);

3) находчиво (т.е. изворотливо и инициативно) [1].

4) Ловкость неоднородна по своей уровневой структуре, Н.А.Бернштейн выделяет 2 «разряда» ловкости:

телесная ловкость;

1) предметная, или ручная, ловкость.

2) П.П. Буцинская вводит в понятие ловкость значительно большее количество компонентов [4]:

1) ловкость, проявляемая в упражнениях и движениях, связанных со сменой позы, «телесная ловкость»;

2) ловкость, проявляемая в действиях, связанных с предвидением в условиях усложненной и меняющейся обстановки;

3) ловкость, проявляемая в упражнениях с предметами, т. е. «ручная», или «предметная» ловкость;

4) ловкость, проявляемая в упражнениях, требующих согласованных усилий нескольких участников;

5) ловкость, проявляемая в командных упражнениях, требующих тактически согласованных действий и в играх с тактическим противодействием и взаимодействием участников.

Ловкость у детей 3 – 7 лет Э.С. Вильчковский [7] оценивал следующим тестами: 1) прыжки с поворотом влево и вправо на прикрепленном к полу листе плотной бумаги с нанесенной соответствующей градуировкой (при оценке результата высчитывался в градусах угол, на который поворачивался исследуемый); 2) прыжки вверх с места толчком двумя ногами, руки на поясе; то же со взмахом рук; 3) прыжки с гимнастической скамейки с приземлением в обозначенное место (три ленты разного цвета лежали на полу параллельно скамейке на расстоянии 40, 60, 80 см); 4) метание теннисных мячей в вертикальную (щит) и горизонтальную (обруч на полу) цель.

Известно, что на результаты выполнения многих физических действий существенное влияние оказывает не только возраст ребенка, уровень развития его физических качеств, но и степень владения данным движением (техника выполнения).

Гибкость - морфофункциональное свойство опорно-двигательного аппарата, характеризующее степень подвижности его звеньев. Гибкость определяется эластичностью мышц и связок, детерминирующих амплитуду движений. Наряду с основными физическими качествами гибкость представляет собой одну из главных предпосылок движений. Внешне она проявляется в величине амплитуды (размаха) сгибаний - разгибаний и других движений. Соответственно ее показатели определяются по предельной амплитуде движений, оцениваемой в угловых градусах или линейных величинах (сантиметрах) (П.П.Буцинская) [4].

Гибкость - это способность выполнять движение с максимальной амплитудой, важное психофизическое качество, которое наряду с быстротой, силой, выносливостью, ловкостью определяется морфофункциональными биологическими особенностями человека.

Часто гибкостью называют подвижность в суставах (Э.Брюнему) [3].

«Важность и значимость гибкости не подлежат сомнению. Прежде всего, гибкость наделяет человека важным умением совершенного владения своим телом, умением чувствовать его, быть в постоянном контакте с ним, знать его возможности и использовать их, управлять им. Эти умение чрезвычайно ценилось, и к его достижению стремились еще древние люди» (Н.А.Берштейн) [2].

Гибкость дает легкость, свободу действий, раскрепощенность, непринужденность движений, умение как концентрировать силы своего тела, так и расслаблять его.

Гибкий человек красив с эстетической точки зрения. Гибкость придает грациозность, изящность, пластичность, выразительность движениям.

Гибкий человек никогда не растрачивает свои силы на лишние, ненужные движения, его движения предельно точны и рациональны. Это в значительной степени облегчает, ускоряет любую деятельность, экономит внутренние энергетические ресурсы. Травмы зачастую являются результатом недостаточного развития гибкости.

Гибкость определяется анатомическими возможностями человека: формой суставов и степенью соответствия сочленяющихся поверхностей друг другу.

Различают активную и пассивную гибкость.

Активная гибкость характеризуется величиной амплитуды движений при самостоятельном выполнении упражнений благодаря мышечным усилиям.

Пассивная - отличается максимальной величиной амплитуды движений, достигаемой при действии внешних сил (снарядов, усилий партнеров).

В пассивных упражнениях на гибкость достигается большая, чем в активных упражнениях, амплитуда движений. Разница между показателями активной и пассивной гибкости называется «резервной растяжимостью», или «запасом гибкости».

Различают также общую и специальную гибкость.

Общая гибкость характеризуется подвижностью во всех суставах тела и позволяет выполнять выполняет разнообразные движения с большой амплитудой.

Специальная гибкость - это предельная подвижность в отдельных суставах, определяющая эффективность спортивной или профессионально - прикладной деятельности.

Развивают гибкость с помощью упражнений на растягивание мышц и связок.

В методической литературе можно увидеть два пути тренировки гибкости:

1) накопление разнообразных физических навыков и умений;

2) совершенствование способности перестраивать двигательную деятельность в соответствии с требованиями меняющейся обстановки.

Развитие гибкости тесно связано с развитием мышечной силы. Но гипертрофия мышц и некоторые другие морфофункциональные сдвиги в опорнодвигательном аппарате, вызываемые массированным применением силовых упражнений, могут приводить к ограничению размаха движений. С другой стороны, форсированное развитие гибкости у детей без соразмерного укрепления мышечно - связочного аппарата может вызвать разболтанность в суставах, перерастяжение, нарушение осанки. Отсюда вытекает необходимость оптимального сочетания в процессе физического воспитания упражнений, направленных на развитие гибкости, с силовыми и другими упражнениями, обеспечивающие гармонически развитие физических качеств.

Степень развития гибкости считается достаточной, если она позволяет успешно выполнять некоторый комплекс тестовых упражнений, отличающихся максимальным размахом при нормальной подвижности в суставах (особенно в плечевых, позвоночного столба и тазобедренных) (Э.С. Вильчковский) [7].

Методическими приемами, рекомендуемыми для развития гибкости, являются следующие:

- упражнения на растягивание необходимо выполнять ежедневно;

- чередовать упражнения на силу и гибкость, не допуская преобладания одного вида упражнения над другим.

Сила - это психофизическое качество необходимо для преодоления внешнего сопротивления или противодействия ему путем мышечных усилий. Развитие силы обеспечивает не только преодоление внешнего сопротивления, но и придает ускорение массе тела и различным применяемым снарядам (что наблюдается, например, при передачах мяча).

Уровень мышечной силы в значительной степени определяется возрастом человека. Постепенно увеличивающаяся способность к мышечному напряжению зависит от степени развития костно – мышечной системы, функционального состояния нервных центров, регулирующих частоту, степень и объем мышечных сокращений. Мышцы составляют 1/3 веса тела ребенка, и поэтому их деятельность вызывает соответствующие изменения во всем организме. Не обладая уровнем силы, достаточным для поднимания веса собственного тела, ребенок не может подпрыгнуть вверх или перепрыгнуть обозначенную на земле линию. Наблюдая за малышом, можно видеть, как он неоднократно приседает, пружиня ногами. Он как бы пробует, примеривается к прыжку и своими движениями приводит в действия те механизмы, нервно – мышечные усилия, которые в дальнейшем обеспечат выполнения прыжка. Сходные действия можно наблюдать, когда ребенок толкает или бросает предметы, игрушки. Вновь и вновь жестами, мимикой, иногда криком малыш просит взрослого подать брошенный им предмет только за тем, чтобы снова его бросить. Раз за разом движения становятся увереннее целенаправленнее, мышцы крепнут и подчиняются ребенку, а он от этого получает большое удовлетворение, стремится и дальше действовать подобным образом.

Развитие способности к проявлению мышечных усилий является важным условием развития физических умений, т.к. многие из них требуют уже относительно развитой мышечной силы – бег, прыжки с места и с разбега, метание, лазание. Не имея достаточно развитой силы, нельзя быстро или долго бегать, плавать, высоко прыгать, далеко метать. Успехи детей в спортивных упражнениях (катание на велосипеде, коньках, плаванье, игры с мячом) так же в значительной степени обусловлены силовой подготовкой. Чем лучше развиты мышцы и выше способность к управлению мышечными усилиями, тем легче выполнять движения, овладевать новыми, добиваться эффекта в двигательной деятельности.

Равномерное развитие всей мускулатуры чрезвычайно важно для формирования хорошей осанки. Необходимо укреплять мышцы, удерживающие позвоночник в правильном положении: мышцы шеи, спины, живота. С этой целью полезно использовать упражнения, лежа, стоя в упоре на коленях, ползание, лазание, наклоны и повороты, а также упражнения в равновесии, контролирующие правильное положение головы и туловища.

Поэтому не безразлично, какие движения применяются детьми в процессе обучения и самостоятельной двигательной деятельности. Наблюдения показывают, что недостаточно используются движения, в которых участвуют мышцы брюшного пресса, плечевого пояса и кисти. Отмечается и некоторая асимметрия, т.е. неравномерность в силе мышц правой и левой кисти. Как правило, сильнее оказывается правая рука. Интересен тот факт, что у малышей эта разница незначительна, а к 7 годам она увеличивается. Это вызвано тем, что дети все чаще действуют правой рукой в бытовых и трудовых процессах, в подвижных играх и спортивных упражнениях.

Учитывая возможности детей дошкольного возраста, можно выделить 2 основных задачи: а) гармоническое укрепление всех мышечных групп двигательного аппарата детей; б) развитие способности рационально проявлять мышечные усилия, учитывая разнообразные условия деятельности.

Подбирая упражнения и игры, следует учитывать эти задачи. В первую очередь, работу по развитию силовых качеств нужно строить при соблюдении общих дидактических принципов: постепенности, доступности, в соответствии с возрастными и индивидуальными особенностями детей.

Одним из физических качеств является выносливость. Исследователи поразному определяют ее. Так, например, А.И. Быкова [5] под выносливостью понимает способность противостоять утомлению.

Н.А.Ноткина, обобщая различные мнения на этот счет, дает следующее, наиболее полное, определение: «Выносливость – это способность организма совершать продолжительную мышечную работу мощностью от 60 до 80 – 90 % от максимальной (в зависимости от характера двигательной деятельности и физической подготовленности) благодаря преодолению трудностей, возникающих в связи со сдвигами во внутренней среде организма при напряженной мышечной работе». Применительно к детям дошкольного возраста выносливость рассматривается, как способность организма выполнять мышечную работу небольшой (50% от максимальной) и средней (60%) интенсивности в течение продолжительного времени в соответствии с уровнем физической подготовленности в данный момент.

Необходимость развития выносливости с дошкольного возраста обусловлена рядом причин, основными из которых являются следующие:

1. Выносливость, как способность к длительной мышечной работе небольшой интенсивности, позволяет укрепить организм ребенка и в первую очередь сердечно – сосудистую, дыхательную, костно-мышечную системы, что оказывает благоприятное воздействие на физическое и психическое здоровье малыша, в целом способствуя его всестороннему гармоническому развитию.

2. Целенаправленная работа по воспитанию выносливости у дошкольников улучшает функционирование организма, повышает их работоспособность (как физической, так и умственной), что особенно важно в плане подготовки детей к школе. В исследованиях Т.С. Яковлевой и других ученых указывается, что работоспособность можно рассматривать как один из важных показателей общей готовности ребенка к школьному обучению, развивать ее необходимо на протяжении всего дошкольного возраста. Ведь детям нужна устойчивая работоспособность в разных видах деятельности: на занятиях, в труде и т.д.

3. Необходимость развития выносливости у детей дошкольного возраста определяется еще и тем, что целенаправленные движения, особенно циклического типа, помогают раскрыть и развить их природные задатки: только в этот период, возможно, повысить уровень максимального потребления кислорода, который является важнейшим показателем физической работоспособности человека, показателем его аэробных возможностей.

4. Большое значение имеет развитие выносливости для формирования волевых качеств личности, черт характера человека: целеустремленности, настойчивости, упорства, смелости и решительности, уверенности в своих силах.

Здесь физические движения являются средствами, которые помогают детям научиться преодолевать возникающие трудности, мобилизовывать себя, доводя начатое дело до конца. Этому очень важно научить в дошкольном возрасте.

Кроме того, умение управлять собой положительно отражается на успехах ребенка в школе (А.В.Кенеман, Д.В.Хухлаева) [10].

Работа по развитию выносливости у детей предполагает обязательный учет воспитателем особенностей высшей нервной деятельности каждого ребенка.

Выявлена следующая закономерность: уравновешенные дети демонстрируют высокую работоспособность в длительной работе умеренной интенсивности, а дети возбудимые успешнее и охотнее «скоростят», но им довольно трудно дается работа, требующая проявления выносливости.

Таким образом, большую роль в развитии выносливости играют волевые факторы, за счет которых может быть продолжена мышечная работа, несмотря на постепенно нарастающее утомление. Но у дошкольников они не являются окончательно сформированными, поэтому им довольно трудно бывает справиться с утомлением.

В исследованиях Е.Н. Вавиловой по развитию выносливости у детей подчеркивается необходимость более широкого использования ходьбы, бега лазания, катания на велосипеде и т. д. – именно тех движений, которые требуют участия большого числа мышечных групп, способствуя всестороннему физическому развитию и воспитанию. Достоинствами применяемых движений являются их динамизм, простота, возможность использования в различных играх [6].

Большое значение имеет подбор вариантов и усложнения подвижных игр с включением в них различных атрибутов, что оказывает эмоциональное воздействие на детей, способствует развитию у них физических качеств, вегетативных функций, воли, воспитывает самостоятельность, активность, чувство коллективизма, стремление к творчеству, другие нравственно - волевые качества.

Развитие выносливости у детей в дошкольном возрасте имеет ряд особенностей и закономерностей, которые определяются морфологической, функциональной зрелостью детского организма, своеобразием реагирования на физическую нагрузку. Учет этого фактора способствует правильному отбору наиболее действенных средств и методов физического воспитания, оптимальному дозированию мышечных нагрузок, обеспечивает планомерное повышение одного из важнейших физических качеств.

Выводы. Развитие физических качеств обусловлено биологическими и социальными факторами. Естественный биологический рост организма сопровождается увеличением физических возможностей ребенка. При этом развитие его моторики предопределяется социальными условиями, а двигательная функция организма выступает как компонент, на который направленно педагогическое воздействие. Физическое воспитание содержит неограниченные возможности для всестороннего развития ребенка. Оно помогает ему раскрыть свои физические способности, мобилизовать психические и физические силы. Именно благодаря физическим упражнениям, воздействующим на развитие мозга, эндокринной, дыхательной систем, значительно оздоравливает организм ребенка, формируются физические качества, культура чувств, нравственные и интеллектуальные особенности личности, культура жеста.

Список использованных источников:

1. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развития. / Бернштейн Н.А. – М.: Физкультура и здоровья, 2001. – 273с.

2. Бернштейн Н.А Физиология движений и активность. / Бернштейн Н.А. – М. : Физкультура и здоровье, 1990. – 288 с.

3. Брюнему Э., Харнес Э., Хафф Я. Бегай, прыгай, метай. / Брюнему Э., Харнес Э., Хафф Я. – М. :

Просвещение, 1982. – 76 с.

4. Буцинская П.П., Васюкова В.И., Лескова Г.П. Общеразвивающие упражнения в детском саду:

Книга для воспитателя детского сада. / Буцинская П.П., Васюкова В.И., Лескова Г.П. – М. :

Просвещение, 1990. – 175 с.

5. Быкова А.И., Леви -Гориневская Е.Г., Метлов Н.А., Михайлова Л.И. Методика физического воспитания в детском саду./. Быкова А.И., Леви -Гориневская Е.Г., Метлов Н.А., Михайлова Л.И. – М. :

Высшая школа, 2004. – 127 с.

6. Вавилова Е.Н. Развивайте у дошкольников ловкость, силу, выносливость. / Вавилова Е.Н. – М. :

Просвещение, 1981. – 96с.

7. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку.

в дитячому садку : навч.посіб. / Вільчковський Е.С., Курок О.І. – Суми : ВТД «Універсітетьска книга», 2005. – 428с.

8. Волкова С.С. Как воспитать здорового ребенка. / Волкова С.С. – К. : Радянська школа, 2001. – 93 с.

9. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку. / Дмитренко Т.І. – К. : Вища школа, 2003. – 176 с.

10. Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста. Учебник. / Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. – М. : Просвещение, 2005. – 271 с.

–  –  –

Постановка проблеми. На сьогоднішній день практично відсутні наукові праці зі взаємодії педагогів і батьків дітей раннього віку, що надходять у дошкільний заклад. Батькам часто не вистачає психологічних знань про дітей, і вихователям необхідно допомагати їм для забезпечення належного рівня адаптації дітей до дошкільного закладу.

Робота з родиною – одна зі складних діяльностей вихователя, яка необхідна у відповідальний період вступу дитини раннього віку в дошкільний заклад. Вона вимагає основних психологічних знань і певного методичного багажу.

Надходження дитини в дошкільний заклад – це кризовий момент у ії житті, а також в житті ії батьків. Щоб уникнути ускладнень і забезпечити оптимальний перебіг адаптації, необхідно організувати допомогу дітям, які вступають в дитячий садок і забезпечити поступовий перехід дитини з сім'ї у ДНЗ. Необхідною умовою цього є чітка продумана робота педагогів, фахівців, медиків, узгодженість дій батьків і дитячого садка, зближення їх підходів до дитини в сім'ї та дитячому садку з урахуванням індивідуальних особливостей. Проблеми, пов'язані з надходженням дитини в групу раннього віку, важливо почати з організації та підвищення педагогічної компетентності батьків.

Суперечності в організації професійної підготовки, виробленні у студентів педагогічних знань, вмінь і навичок для взаємодії з батьками дітей раннього віку обумовлені недостатньою кількістю робіт за даною темою. Батьки не мають спеціальних педагогічних знань і часто вимагають професійної консультації і педагогічного супроводу від вихователів.

Таким чином, слід звертати достатню увагу для спецпідготовки студентів майбутніх вихователів до роботи не тільки з дітьми раннього віку, але і їх батьками.

Аналіз джерел. Цією проблемою займалися педагоги, психологи, медики, такі як: Н.М. Аксаріна, Н.Д.Ватутина, Л.С.Выготский, М.П. Жукова, Л.М. Павлова, і багато інших.

Вікові особливості дитини, яка вперше прийшла у групу, і підвищення освітнього навантаження в дошкільному закладі роблять проблему звикання дитини раннього віку до умов дитячого садка особливо актуальною. В той же час не всі сім'ї мають достатні знання для повноцінного розвитку своїх дітей. Аналіз теоретичних і експериментальних досліджень (Н. Аксарьина, П. Бачинський, Л. Гураш, О. Денисюк, Р. Доман, С. Козлова, Н. Щелованов та ін) дає можливість зробити певні висновки, якими слід керуватися вихователям і батькам у вихованні й навчанні дітей раннього віку.

Також для дошкільного закладу актуальною є проблема подальшого поглиблення наявних уявлень про сім'ю у світлі сучасних підходів, розширення уявлень про зміст, форми і методи взаємодії з сім'єю і вироблення індивідуального підходу до неї. Цій проблемі присвячені роботи низки авторів: Т.М.Доронової, О.І.Давидової, Є.С.Євдокімової, О.Л.Звєрєвої та ін.

Численні дослідження вчених (Н.Д. Ватутіна, М.І. Лісіна та ін.) довели, що звикання дитини до нових для нєї умов дошкільного закладу в основному залежить від того, як дорослі у родині змогли підготувати її до цього відповідального періоду в його житті.

Мета статті. Обґрунтувати педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх вихователів до роботи з батьками дітей раннього віку.

Виклад основного матеріалу.

Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:

1. Спрямованість і адресованість.

2. Оперативний зворотний зв'язок.

3. Індивідуалізація педагогічного впливу.

Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними.

Зміст діяльності педагога передбачає розв’язання таких завдань: забезпечити мотиваційне середовище (допомогти батькам осягнути потребу в набутті знань та умінь, відчути відповідальність за повноцінне виховання та розвиток власних дітей); допомогти батькам у засвоєнні знань з різних аспектів виховання дітей, розвитку відповідних умінь і навичок, спонукання до самовиховання, саморозвитку.

Для того щоб педагоги та батьки взаємодіяли ефективно, дошкільний навчальний заклад має створити певні умови [2]:

1) дошкільний навчальний заклад має бути повністю відкритим для сім’ї як із точки зору інформативності, так і для участі сім’ї в освітньому процесі;

2) співробітники дошкільного навчального закладу повинні мати уявлення про запити батьків, умови перебування дитини в сім’ї та її індивідуальні особливості, а також створювати умови для отримання такої інформації;

3) педагогам необхідно проводити спеціальну роботу, спрямовану на формування партнерських відносин з батьками, на залучення сім’ї до співробітництва, а саме:

- установити доброзичливі відносини між педагогами та членами сім’ї;

- налагодити зворотний зв'язок між педагогами та родиною;

- розповсюдити серед батьків сучасні знання про розвиток дитини і методи виховання;

- упровадити різноманітні організаційні форми співробітництва дошкільного навчального закладу із сім’єю (батьківські збори, сімейні клуби, спільні свята, індивідуальні та групові консультації, тренінґи та ін.).

Готовність майбутнього вихователя до роботи з батьками дітей раннього віку

– інтегративна якість особистості, що забезпечує результативну взаємодію педагога з батьками, включає професійно-педагогічні погляди та переконання, емоційновольову сферу особистості, професійні знання, вміння і прагнення працювати з батьками в сучасних умовах, самооцінку, етичну, правову культуру педагога.

Важливою організаційно-педагогічною умовою є забезпечення підготовки студентів до самоаналізу професійно-особистісних якостей, завдяки яким майбутній фахівець може успішно розв’язувати поставлені завдання у процесі професійної підготовки через наповнення навчальних курсів науково-теоретичною, культурологічною інформацією, спрямованою на формування цінностей та цілей як провідних детермінантів майбутньої професійної діяльності педагога з батьками дітей раннього віку.

Важливим напрямом удосконалення підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів є професійна спрямованість змісту нормативних навчальних дисциплін і спецкурсу з урахуванням особливостей роботи з батьками дітей раннього віку. Означену умову реалізовано шляхом оптимального вибору форм, методів навчання, а також через систематизацію та професійну спрямованість змісту нормативних навчальних дисциплін і спецкурсу, як основи теоретичної і практичної підготовки майбутніх педагогів; урахування особливостей роботи з батьками дітей раннього віку під час викладання навчальних дисциплін;

активізацію навчально-пізнавальної та навчально-дослідницької діяльності студентів; співтворчу суб’єкт-суб’єктну взаємодію викладача зі студентами;

урахування індивідуальних особливостей і можливостей студентів; створення креативного середовища для розвитку творчості студентів у самостійній та колективній діяльності.

Такі нормативні навчальні дисципліни як «Вступ до спеціальності», «Основи медичних знань і охорони здоров’я», «Педіатрія», «Теорія й технологія валеологічної освіти», «Основи дефектології та логопедії», «Дитяча психологія», «Педагогічна психологія», «Загальна психологія», «Дошкільна педагогіка», «Теорія та методика розвитку рідної мови дітей», «Основи педагогічної майстерності», «Теорія та практика логопедії», «Теорія та методика взаємодії ДНЗ з родинами» та ін. містять певну професійну зорієнтованість щодо взаємодії з батьками [1].

Н.О. Сайко [4] були виділені педагогічні умови організації навчальної діяльності: 1) дотримання етапів формування практичних умінь і навичок студентів, а саме: орієнтаційний (знання про те, що є вихідним і що, коли і як робити), виконавчий (відпрацювання безпосередньо виконання дії) і контролюючий (здійснення контролю за діями у реальному процесі); 2) здійснення тісного взаємозв’язку між теоретичними знаннями і практичними умінням за допомогою використання у роботі зі студентами вправ і завдань: на розвиток умінь вести дискусію, сприймати, помічати якомога більше деталей навколишнього середовища, описувати і порівнювати свої відчуття, на розвиток діагностичних умінь студентів, що дозволило наблизити процес професійної підготовки до реальної педагогічної діяльності; 3) використання форм і методів роботи, які сприяють формуванню соціально активного педагога у майбутньому: участь студентів у науково-практичних конференціях, друкування статей у науковопрактичних збірниках, проведення дослідження розвитку проблеми соціалізації в теорії і практиці.

Висновки реалізації організаційно-педагогічних умов підготовки майбутніх вихователів ДНЗ до роботи з батьками дітей раннього віку доведено ефективність застосування традиційних і новітніх форм та методів навчання студентів (дискусій, моделювання, розвивально-стимулювальних вправ, аналізу педагогічних ситуацій, навчально-педагогічних ігор, самоаналізу, взаємоаналізу, творчих робіт), що сприяє якісним змінам змістових характеристик усіх компонентів професійної підготовки.

Резюме. В статье обоснованны педагогические условия эффективной подготовки будущих воспитателей к работе с родителями детей раннего возраста.

Ключевые слова: Педагогічні умови, культура, розвиток, сім'я, батьки.

Резюме. У статті обґрунтуванні педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх вихователів до роботи з батьками дітей раннього віку.

Ключові слова: Евпатория, спортивние учреждения, спорт и физкультура.

Summary. The article examines the historical development of key children's sports facilities in the city of Evpatoria..

Keywords: Pedagogical conditions, culture, development, family, parents.

Список використаних джерел:

1. Борин Г.В. Організаційно-педагогічні умови підготовки майбутніх вихователів до роботи з батьками дітей раннього віку. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. – теорія і методика професійної освіти. – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль, 2009. – 22 с.

2. Деснова І. Шляхи взаємодії педагогів із батьками дітей раннього віку / І. Деснова // режим доступа:

http:// www.ukrdeti. com/ 2007/ 4_ 18_a6_2007.html.

3. Зеер Э.Ф. Профоориентология: Теория и практика: Учеб. пособие для высшей школы / Э.Ф. Зеер, А.М. Павлова, Н.О. Садовникова. – М.: Академический Проект; Ексатеринбург: Деловая книга, 2004. – 192 с.

4. Сайко Н.О. Зміст професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів до соціалізації дітей дошкільного року / Н.О. Сайко // режим доступа: http://library.udpu.org.ua

5. Теорія і методика співпраці ДНЗ з родинами. Програма навчальної дисципліни для студентів напряму підготовки 6.010101 Дошкільна освіта / [уклад. Врочинська Л. І.]. – Кременець: КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2008. – 19 с.

–  –  –

Постановка проблемы. Физическое воспитание подрастающего поколения является одной из важнейших задач, стоящих перед современным обществом. Но именно в наше время наиболее ярко проявляются противоречия между декларативными заявлениями о необходимости физического воспитания и практикой. Свидетельство этому – тревожные данные об ухудшении состояния здоровья и снижении уровня физической и двигательной подготовки детей дошкольного возраста. Физическое воспитание – педагогический процесс, направленный на достижение физического совершенства, в котором осуществляется одновременно умственное, нравственное, эстетическое и трудовое воспитание. Физическое воспитание в детском саду предусматривает охрану и укрепление здоровья, полноценное физическое развитие личности ребнка и направлено на своевременное формирование у дошкольников физических качеств, навыков и умений.

Гимнастические упражнения являются основным средством физического развития детей дошкольного возраста, так как их возможности неизмеримо шире, чем только укрепление здоровья ребенка, гармоничное развитие его тела и двигательных способностей. Несмотря на то, что в настоящее время накоплен значительный фактический материал, доказывающий результативность оздоровительно-спортивной гимнастики в развитии физического и психического потенциала детей дошкольного и младшего школьного возраста, она не нашла широкого применения в практике дошкольного физического воспитания. Наряду с этим не определены средства оздоровительно-спортивной гимнастики, направленные на реализацию задач дошкольного физического воспитания, а также методические особенности их применения в условиях дошкольного учебного учреждения. К сожалению, данная проблема, до сих пор не решена и приобретает особую значимость в связи с увеличением количества детей, относящихся ко 2 группе (подготовительной) здоровья.

Цель статьи. Определить влияние гимнастических упражнений на физическое воспитание и развитие, укрепление здоровья детей старшего дошкольного возраста.

Анализ последних исследований и публикаций. Результативность оздоровительно-спортивной гимнастики в развитии физического и психического потенциала детей дошкольного возраста раскрыты в работах Я. Бердыхова, Ю.В. Менхина, А.М. Шлемина. Вопросами касающиеся ритмической гимнастики занимались такие ученые как Жорж Демени, Жак-Далькроз, Г. А. Дюпперон и др.

В наше время это Н. В. Денисенко, Ю.П. Денисенко Т.П. Мануйлова, С. Б. Шарманова и др.

Изложение основного материала. Гимнастические упражнения классифицируются по нескольким признакам: по анатомическому признаку; по признаку использования гимнастических предметов и снарядов; по видовому признаку и характеру выполнения. Существующие виды (основная, гигиеническая и атлетическая) гимнастики отличаются частными целями и задачами, специфическими упражнениями и методическими приемами.

В системе физического воспитания ребенка дошкольного возраста выделяются различные виды гимнастики: общеразвивающая (основная гимнастика, гигиеническая и др.), гимнастика со спортивной направленностью, включающая в себя элементы, доступные детям и направленные на повышение их общей физической подготовленности (к ней относятся художественная гимнастика, атлетическая и др.), прикладная, или лечебная.

Важным условием успешного физического воспитания является диагностическая работа, которая осуществлялась совместно с педагогами и медицинским работником детского сада. Диагностика физического состояния позволила выделить способных, средних, отстающих детей в двигательном развитии и определить для каждого из них оптимальную «ближайшую» зону развития функциональных систем и двигательных навыков.

Экспериментальная работа проводилась в старших группах дошкольного образовательного учреждения «Парус» с. Далкое, Черноморского района, Украина в течение 3 месяцев (с октября по декабрь 2012г.). В эксперименте принимали участие 40 детей старшего дошкольного возраста по 20 человек в каждой группе. Были определены уровни сформированности психомоторного развития детей, физического развития мышечного корсета детей и проявления двигательных возможностей ребенка старшего дошкольного возраста. Цель экспериментальной работы – изучение физического развития и воспитания психофизических качеств детей старшего дошкольного возраста в процессе обучения их гимнастическим упражнениям.

1. Определение уровня сформированности психомоторного развития детей.

2. Выявление уровня физического развития мышечного корсета детей.

3. Определение уровня проявления двигательных возможностей ребнка старшего дошкольного возраста.

Результаты диагностики физического развития, функционального состояния и физической подготовленности позволили определить необходимые физкультурно-оздоровительные мероприятия (кроме основных форм физического воспитания дополнительные формы секции для физически развитых и физически подготовленных, дополнительные оздоровительные занятия дл ослабленных и часто болеющих детей); индивидуализировать нагрузку, физические упражнения в соответствие с группой здоровья, отклонениями в физическом развитии (заниженный или завышенный вес, низкий рост, отклонение в осанке, плоскостопие) уровнем сформированности двигательной активности (высокий – гиперактивные дети, средний, низкий – малоподвижные дети); определить технику владения основными двигательными умениями; развить у детей интерес к занятиям физической культурой.

В процессе проведения констатирующего эксперимента нами были определены критерии и показатели оценивания уровней физического развития детей старшего дошкольного возраста, в процессе выполнения гимнастических упражнений.

Быстрота – это способность совершать двигательные действия в минимальный для данных условий отрезок времени.

Сила – это физическое качество необходимо для преодоления внешнего сопротивления или противодействия ему путем мышечных усилий.

Гибкость - морфофункциональное свойство опорно-двигательного аппарата, характеризующее степень подвижности его звеньев. Определяется эластичностью мышц и связок, детерминирующих амплитуду движений.

Ловкость – способность быстро овладевать новыми движениями (способность быстро обучаться новому упражнению), быстро перестраивать деятельность в соответствии с требованиями внезапно меняющейся обстановки.

Выносливость тесно связана с повышением уровня работоспособности детей, который обусловлен их физическим развитием, степенью функциональных возможностей, физической подготовкой. Количественные показатели, характеризующие уровень сформированности физических качеств и качественные показатели, характеризующие степень сформированности двигательных навыков.



Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |
Похожие работы:

«Принято на заседании Утверждаю Педагогического совета Директор МОУ ДОД ДХШ №1 МОУ ДОД Детская художественная им.В.С.Сорокина школа №1 им. В.С.Сорокина О.В.Пономарева Протокол №_ от ""_2013г. "_" _2013г. Дополнительная общеобразовательная программа художественной направле...»

«МИ1ШСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ФГБОУ ВО "СГУ имени Н. Г. Чернышевского" Факультет психолого-педагогического и специального образования э-методической Е.Г. Елина 6 г. РАБОЧАЯ ПРОГРАММА дисциплины НЕВРОПАТОЛОГИЯ Направление подготовки 44.03.03 Специальное...»

«1. Цели освоения дисциплины Священное Писание Ветхого Завета – одна из фундаментальных теологических дисциплин, которая имеет непосредственным предметом изучение Библии (Ветхий Завет) и преследует, как минимум, две цели – теоретическую и практическую. Под теоретичес...»

«ПРАВИТЕЛЬСТВО ВОРОНЕЖСКОЙ ОБЛАСТИ МЕЖВЕДОМСТВЕННАЯ КОМИССИЯ ПО ОРГАНИЗАЦИИ И ОБЕСПЕЧЕНИЮ ОТДЫХА И ОЗДОРОВЛЕНИЯ ДЕТЕЙ Р ЕШ Е Н ИЕ от 29 ноября 2016 г. №8 Итоги детской оздоровительной кампании 2016 года Заслушав докла...»

«Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального образования "Чувашский государственный университет имени И.Н.Ульянова" Центр научного сотрудничества "Интерактив плюс"Педагогика и психология: акту...»

«БЕРЕЖЛИВОЕ ПРОИЗВОДСТВО + ШЕСТЬ СИГМ Комбинируя качество шести сигм со скоростью бережливого производства LeanSixSigmaForService-1.indd 1 13.07.2005 15:48:27 Michael L. George LEAN SIX SIGMA FOR SERVICE...»

«Приложение 3 к приказу № 43-ОД от 29.08.2014г.ПРИНЯТ УТВЕРЖДАЮ Педагогическим советом ГБДОУ детский Заведующий ГБДОУ детский сад №31 сад №31 общеразвивающего вида общеразвивающего вида Кировского Кировского района Санкт-Петербурга района Санкт-Петербурга Протокол № 01 от 22....»

«Выражаем искреннюю благодарность всем нашим учителям и коллегам, посвятившим жизнь изучению особо опасных инфекций, за их кропотливый самоотверженный труд, обеспечивший надежную эпидемиологическую защиту населения нашей необъятной Родины. Авторы этих сообщений ни в коей мере не претендуют на полноту отражения всего пу...»

«УДК 796.082.1 Завьялов Дмитрий Александрович Доктор педагогических наук, профессор кафедры борьбы ФГБОУ ВПО "Красноярский государственный педагогический университет им. В. П. Астафьева", biopedagog@yandex. ru, Красноярск Заремба Анастасия Николаевна Мастер спорта по акробатике...»

«"Карлсон, Фрекен Бок и концертный цветок" Сценарий утренника на 8 Марта для детей среднего возраста.Действующие лица: Взрослые:Карлсон, Фрекен Бок, Ведущий.Дети данной группы: Репертуар: песни, 1. песня "Песенка-капель".2. песня "Мы солдаты".3. песня "Дружно в садике живем". Вокалисты.4. песня "Когда приходит бабушка".5. песня "Солнышкино платьиц...»

«Трофаила Н. Д. Характеристика критериев и показателей готовности будущих воспитателей к эмоциональному развитию детей дошкольного возраста // Научно-методический электронный журнал "Концепт". – 2016. – № 12 (декабрь). – 0,5 п. л. – URL: http://e-koncept.ru/2016/16270.htm. ART...»

«Педагогический анализ. Русской народной песни "Ах вы, сени, мои сени" в обр. В. Дителя Санкт-Петербургское государственное бюджетное образовательное учреждение дополнительного образования детей Детская музыкальная школа № 22. Петергоф Преподаватель по классу домры Доронина В. И. Анализ необходим...»

«ФЕДЕРАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ БЮДЖЕТНОЕ НАУЧНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ "НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИЙ ИНСТИТУТ ПО ИЗЫСКАНИЮ НОВЫХ АНТИБИОТИКОВ имени Г.Ф. ГАУЗЕ" (ФГБНУ НИИНА) Рабочая программа подготовки научно-педагогических кадров высшей квалификации по дисциплине ХИМИОТЕРАПИЯ И АНТИБИОТИКИ (у...»

«Муниципальное бю джетное образовательное учреждение дополнительного образования детей ДЕТСКО ЮНОШЕСКИЙ ЦЕНТР "ПИЛИГРИМ" 443105. г. С ам ара, пр. Ю ны х П и онеров. 142. тел. 9 3 1 77 09. е m ail: pilig rim -sarn ara@ m ail.ru Рассмотрено и принято на заседании Административного совета Цен...»

«ристик. Использовать как самостоятельный курс или интегрировать в курс "Оздоровительной физической культуры". ЛИТЕРАТУРА 1. Измаханова М. А. Ценностно-мотивационные ориентации студентов педагогических специальностей к физкультурно-спортивной деятельности / М. А. Измаханова, К. М. Сейтжанов // Молодой ученый. – 2015. – №8.1. – С. 4...»

«СТАТЬЯ 1. ЦЕЛИ И ЗАДАЧИ 1.1. Всероссийский этап Детского кубка чемпионов ЛУКОЙЛ – Lukoil Cup (в дальнейшем – Кубок) проводится в целях: приветствия от имени всех юных российских футболистов проводимого в РФ крупнейшего мирового турнира "Кубок Конфедераций 2017";развития детско-юно...»

«ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА Программа по борьбе на поясах и национальной спортивной борьбе курэш для ДЮСШ №1 составлена на основе программы спортивной подготовки по борьбе на поясах для детскоюношеских спортивных школ, специализированных детско-юношеских школ олимпийского резерва под редакцией Р.Ф...»

«Порядок проведения конференции 24 мая, четверг 11:00 Отъезд участников конференции из г. Минска 13:30 – 14:00 Регистрация и размещение участников конференции 14:00-15:00 Обед 15:00 Сессия 1 (первое пленарное заседание) 18:00 – 19:00 Посещение ме...»

«УДК: 811.112.2 : 37.016 Володарская Ольга Витальевна ОБУЧЕНИЕ УЧАЩИХСЯ 78-х КЛАССОВ ОСНОВНОЙ ШКОЛЫ УСТНОЙ ИНОЯЗЫЧНОЙ РЕЧИ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ КОЛЛЕКТИВНО-ГРУППОВОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ И ЭЛЕКТРОННОЙ ИНТЕРАКТИВНОЙ ДОСКИ (НА МАТЕРИАЛЕ НЕМЕЦКОГО ЯЗЫКА КАК ВТОРОГО ИНОСТРАННОГО) Специальность...»

«МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ФГБОУ ВО "СГУ имени Н.Г. Чернышевского" Философский факультет УТВЕРЖДАЮ о-методической работе, проректор п Е.Г. Елина РАБОЧАЯ дисциплины ПОЛИТОЛОГИЯ Направление подготовки 44.03.03 Специальное (дефекто...»

«НАРОДНАЯ УКРАИНСКАЯ АКАДЕМИЯ ПРОГРАММА И МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ПРОХОЖДЕНИЮ ОЗНАКОМИТЕЛЬНОЙ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКИ Для студентов I курса факультета "Социальный менеджмент" Издательство НУА ...»

«Приказ Федеральной службы исполнения наказаний от 28 декабря 2010 г. N 555 Об организации воспитательной работы с работниками уголовно-исполнительной системы По заключению Минюста РФ от 17 марта 2011 г. N 01/15032-ДК...»

«Федеральное агентство по образованию Государственное образовательное учреждение высшего профессионального образования "Рязанский государственный университет имени С.А. Есенина" Фронтальные лабораторные работы по физике. 11 класс Рабочая...»










 
2017 www.lib.knigi-x.ru - «Бесплатная электронная библиотека - электронные материалы»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.